Оріхів’янин Сергій Хрипун 22 лютого 2022 року їхав на роботу в селище Нове, але опинився в окупації. На підприємство зайшли чужинці. Лише згодом стане відомо з камер відеоспостереження, що мешканця Оріхова разом з іще кількома працівниками агрофірми зв’язали та вивезли в невідомому напрямку окупанти.
Понад чотири роки полону… І от нарешті на рідну українську землю ступив мешканець Оріхова Сергій Хрипун.
«Я плакала, коли чула від тих, хто з ним потрапив у полон і звільнився, теплі про нього відгуки – як підтримували одне одного, вселяли віру», - розповідає Юлія, донька Сергія.
Зараз вони разом, у одному з медичних закладів, донька допомагає батькові проходити реабілітацію, скеровує по лікарняних кабінетах, заспокоює, допомагає хай не забути, але відгородитися від жахливого пекла.
Нам вдалося поспілкуватися з Юлею. Вона розповіла, що у лютому 2022 року Сергієві випала зміна сторожувати на фермерській агрофірмі «Укрлан» в селі Нове, де він працював. Він звично поїхав, не відаючи, яка біда очікує за порогом домівки. А за два дні село опинилося в окупації. На підприємство зайшли чужинці, влаштували там штаб, польову кухню і шпиталь.
Юля пам’ятає дату останнього спілкування з батьком перед полоном – 23 березня 2022 року. А далі мужня дівчина почала свою боротьбу.
Зв’язку з Сергієм родина не мала, скупу інформацію черпали від тих, з ким він перетинався в полоні, хто звільнився, вони щось переказували, телефонували і це подавало надію – живий!
Аж нарешті Юлі на телефон прийшло коротке повідомлення – батько серед звільнених! А відтак і він зателефонував, говорили коротко – всі живі, чекають! Дочка не їхала – летіла на зустріч.
На жаль, вони не можуть повернутися в рідну домівку - за роки, відколи Сергія не було вдома, родина втратила своє гніздо. Ворог продовжує знищувати Оріхів.
Редакція
Фото надані Юлією Хрипун та використані з офіційних інформаційних ресурсів Офісу Омбудсмана України
Примітка редакції. 8 липня 2026 року матеріал було відредаговано на прохання героїні публікації. Із тексту вилучено окремі деталі з міркувань безпеки.
Від редакції. Шановні читачі! Ми щиро цінуємо кожного з вас, уважно читаємо ваші звернення та повідомлення. Дякуємо, що, попри непрості часи, залишаєтеся з нами: читаєте газету, відвідуєте наш сайт і стежите за сторінками редакції в соціальних мережах.
Ми переконані, що поруч із кожним із вас живуть люди, чиї вчинки заслуговують на повагу й вдячність. Це не лише військові, а й наші земляки, які щодня проявляють мужність, людяність, силу духу й взаємопідтримку в повсякденному житті. А можливо, ви знаєте цікаві історії про людей, які надихають, допомагають іншим або власним прикладом доводять, що добро й незламність живуть поруч.
Діліться з нами такими історіями. Ми обов'язково розповімо про них на сторінках «Трудової слави», на нашому сайті та в соціальних мережах.
