Вперше на акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих не було Стелли Орел, яка проводить їх разом з родинами щотижня з травня 2024 року.

Волонтерка йшла до місця проведення і на її очах вибухнув ворожий дрон. Ось як про цю подію Стелла Орел розповідає на своїй фейсбук-сторінці :

«Друзі, на жаль, вчора я, коли йшла на акцію по полоненим, потрапила під удар російського фпв дрона, який пролетів низько біля мене і поцілив у будівлю ЗОДА.

На лавочці перед ОДА сиділи хлопець з дівчиною, вони також побачили дрона, який летів мимо них на будівлю. Вони різко підскочили з лавочки і втекли.

А я, мабуть, розгубилася і залишилася на місці. І переді мною вибухнув дрон, зарево від вибуху, і запчастини від дрону, які розлітаються — все, що я побачила. Від вибуху я впала на коліна  і закрила вуха руками. Мене всю трясло, сильно оглушило. Я піднялася, сіла на лавочку і тримала вуха руками. Трусило дуже сильно, я не могла взяти себе у руки.

Підійшли чоловік з жінкою і викликали мені швидку. У кареті швидкої мені зробили укол і дали таблетку, але мене продовжувало трусити, тиск був 180/100.

По дорозі у лікарню у мене почалось блювання, в 5-й лікарні зробили КТ головного мозку, і поставили крапельницю, дали заспокійливе і на швидкій відвезли у 3 лікарню, потім після огляду ЛОРа, знову на швидкій відвезли у 6-у лікарню! В палаті знову крапельниця і уколи.

Друзі, я вчора не змогла відповісти багатьом людям, тому що постійно спала! Хочу подякувати усім медикам і медперсоналу, хто вчора мені допомагав. Постійно мене катали на кріслі, тому що не могла сама ходити.

Також хочу подякувати небайдужим людям, які подзвонили у швидку. Сьогодні мені полегшало, і я дякую усім, хто за мене хвилювався!

Дякую Євгенії Назаровій, яка зразу приїхала до мене у лікарню і привезла необхідні речі. Друзі, бережіть себе та своїх рідних і близьких!».

Акцію через повітряну тривогу в повноцінному форматі провести вчергове не вдалося — 4 липня повітряні тривоги оголошувалися часто. Родини військовополонених сфотографувалися з плакатами, банерами і прапорами і розійшлися.

Останнім часом така ситуація стала звичною для родин, які чекають своїх близьких з полону, чекають на інформацію про своїх рідних, які зникли безвісти на різних напрямках.

На жаль, про зниклих безвісти вона часто буває сумною. Так, за останні дні така гірка звістка надійшла про двох захисників, чия доля довго була невідомою.

30 червня і 3 липня у Запоріжжі поховали двох бійців з 110 бригади ТрО (зараз це 260 бригада ТрО).

«Для нашої запорізької групи «Не мовчи полон вбиває» горе. Сьогодні, 30 червня, ми зустріли та проводили в останній путь нашого захисника України Штепу Сергія, який був у статусі безвісти зниклих 110 ТрО; 116 ОбТрО.

Родина Сергія боролася за нього на постійних акціях на підтримку військовополонених та зниклих безвісти! 1 рік 9 місяців боротьби, очікування, болі, страждання, віри та надії, у любу погоду - дощ, сніг, мороз, спеку - родина виходила і боролися в надії, що Сергій живий та знаходиться у полоні!

Але на жаль, прийшла страшна звістка про підтвердження смерті захисника! Я не можу передати всю свою біль словами, моє серце розривається від болю та страждань! Щирі співчуття рідним та близьким! Тримайтеся! Світла памʼять та шана захиснику Сергію, який віддав своє життя за свободу, незалежність та майбутнє нашої України. Честь», - написала Стелла Орел.

А 3 липня запоріжці проводжали в останню путь Андрія Святовця, позивний «Святий». Після траурної церемонії на о. Хортиця Героя поховали на кладовищі святого Миколая.

«Сьогодні в нашій групи «Не мовчи полон вбиває» знову горе і велика втрата! Сьогодні наше місто Запоріжжя зустрічає Героя!

Андрій Святовець (позивний СВЯТИЙ) 110 ТрО повертається додому на «щиті». Майже два роки він був у статусі безвісті зниклий, родина майже два роки боролася за нього, два роки очікування, болі, надії та віри, що він може бути живим та знаходиться у полоні, але на жаль, прийшла страшна звістка про підтвердження його смерті», - зазначила волонтерка.

Як повідомили в Енергодарській громаді Андрій Святовець народився 19 квітня 1981 року в Запоріжжі, але майже все життя прожив в Енергодарі.

«Тут навчався у школі №3, створив родину, працював, виховував сина та будував своє майбутнє. Свій професійний шлях він присвятив енергетиці.

Спочатку працював на Запорізькій тепловій електростанції, а з 2020 року - на Запорізькій АЕС.

Колеги пам’ятають Андрія Святовця як досвідченого, відповідального та висококласного фахівця, який любив свою справу, був відкритим та щирим до людей.

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Андрій без вагань добровольцем став до лав територіальної оборони.

Захищав Україну на Запорізькому та Харківському напрямках. 12 червня 2024 року, у бою за Україну, її свободу та незалежність, Андрій Святовець загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Куп’янського району Харківської області.

Майже два роки він вважався зниклим безвісти. Лише 16 червня підтвердилась загибель Героя.

Для рідних Андрій назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, відданим сином, гордістю та опорою своєї родини.  Найбільшою цінністю для нього була сім’я. Він багато часу приділяв вихованню сина, ділився з ним своїми знаннями та життєвим досвідом.

Це втрата, яку нічим не можна заповнити, і біль, що назавжди залишиться в серцях рідних та близьких загиблого Героя.

Енергодарська громада щиро співчуває дружині, сину, батькам, рідним, друзям і побратимам Андрія Святовця.

Разом із вами схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам’ять Захиснику України. Вічна слава Герою!», - зазначається в повідомленні.

Фото Тетяни Ромахи і з фейсбук-сторінки Стелли Орел