Тонкий світ Сергія Лаврова: у фотоклубі відкрили виставку пам’яті видатного запорізького фотохудожника

У виставковій залі фотоклубу “Запоріжжя” відкрили виставку пам'яті Сергія Лаврова "Золота колекція". Її відкрили в роковини смерті видатного запорізького фотохудожника, який пішов з життя у віці 78 років.

Експозицію готував Ігор Лавров, якому батько передав любов до фотосправи, до Хортиці, співцем якої був Лавров-старший. Ігор у минулому році став військовослужбовцем 15-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії України "Кара-Даг".

У день смерті батька, якому не вдалося перемогти підступну важку хворобу, Ігор написав: “Дивлячись через скло, я бачу тигра. Цей портрет він полюбив одразу, а я отримав першу зірочку від нього у 2016 році. Добро не любить, коли його ображають, тому ця маска лише для злодіїв.

В його характері було багато чого. Цей ураган емоцій він передавав через фотоплівку, а з часом перейшов на цифру.

Все життя він дружив з фотіком. Це був його життєво необхідний прийомник, через ньго він випромінював свій світ, своє бачення реальності.

Завдяки фотографії він якось потрапив у полон, будучи ще молодим. Журналістика в 90-ті на Запоріжжі, це був культ фотографії. Ринки, закаулки старого міста, різні персонажі потрапляли в "живий" кадр.

В дитинстві я його майже не бачив. Він йшов рано вранці, а повертався пізно ввечері. Потім наш Крим, він присвятив півострову декілька років.

Повернувся з грижою в спині. Здавалось, що йому потрібно відпочити. А він як скажений почав знімати Хортицю. Вночі, повертаючись пішки з острова, о третій ранку запевняє нас, що все добре, а ми вже хотіли викликати поліцію. Було страшно.

Потім його перша книга "Віковічна Хортиця". Тоді мені було вже 20 років. Ще 4 роки він чекав, коли я візьму в руки камеру. І дочекався.

Ми стали разом досліджувати острів. Він дав мені об'єктив 300 мм для зйомки диких тварин, а сам в той час почав застосовувати монуальні лінзи. Так в його жанрі з'явився "тонкий світ", - написав Ігор, зазначивши, що це лише частина монологу.

В експозиції представлені 70 фотографій, створених Сергієм Лавровим з кінця 2000-х років. Значна частина — дивовижні види Хортиці, улюбленого місця зйомок. Представлені також красиві пейзажі Запоріжжя, жанрові світлини, портрети.

Ігор Лавров розповів zprz.city, як склалась ця виставка:

"Для виставки ми обрали одні із найкращих світлин, розділені за настроєм та жанрами. Це запорізькі краєвиди, пейзажі, також є приколи нашого міста - люди, які виражають свої емоції, і батько, як майстер, вміє правильно передати їхній настрій.

Звичайно, представлена Хортиця, тонкий світ - це природа, сюжети, які просто геніальні, на мою думку.

Тонкий світ - так батько казав про Хортицю. Тому, що тут такі тонкощі, деталі на які варто звертати увагу, але які, звичайна людина може навіть не побачити. Це як стан душі. Однією фотографією можна передати ціле відчуття.

Хотілося, щоб на виставці відчувався приємний настрій. Не сум, не те, що ми його втратили, а навпаки, що ми згадуємо його і тішимо себе тим, що в нас була така чудова людина, яка дарувала нам настрій і вчила фотографії".

На відкриття виставки прийшли рідні, друзі, знайомі Сергія Лаврова.

“Двадцять років співпрацювали, – сказав видавець Олександр Лазутін. – Мені пощастило в комп’ютері переглядати тисячі його кадрів – для путівників, для книг, які ми робили… І коли ти вдивляєшся довго-довго в цю красу, мабуть, і сам змінюєшся.

Мені здається, що Сергій багатьох людей навчив дивитися на природу, на явища, на людей, на місто – своїми очима. І у цьому погляді значно більше, ніж звичайно бачить людина. Сергій завжди шукав сутність.

Він не просто знімав Хортицю. він шукав Хортицю справжню, запредєльну, первісну. Таку, якою вона була за народження Всесвіту…

Він шукав велике явище. Та він шукав і поезію в найменшому – у краплі роси, у павутинці, у найменшій точці кадру. І він це знаходив”, – розповів директор видавництва “Дике Поле” Олександр Лазутін.

Голова Запорізького обласного відділення НСФХУ Олег Бурбовський згадав, як сорок років тому, у 1986 році, Сергій Лавров після переїзду з Орла прийшов до фотоклубу: “і з того часу вся його творча діяльність пройшла разом з нами”.

Відомо, що в Запоріжжя росіянин Сергій Лавров переїхав з великого кохання до Наталії, яка стала його дружиною і Музою усього життя. А ще він тут закохався в легендарну Хортицю.

За словами Олега Бурбовського, роботи Сергія завжди відрізнялися надзвичайним баченням:

“Він бачив. Бачив місто, людей. Ми створювали книги, фотоальбоми районів Запоріжжя. Він незвичайні ракурси знаходив у старовинних будівлях нашого краю, вмів передати перші плани, гру природи… Як красиво працював його ширококутний об’єктив! Як він оспівував Хортицю, як він її любив!”

«Віковічна Хортиця» – це відомий фотоальбом 2008/2009 років та цикл робіт Сергія Лаврова, присвячений острову Хортиця.

Як зазначає журналістка Інеса Атаманчук, творчість Сергія мала підтримку та розуміння в родині. «Саме тому квіти Наталі Лавровій приніс фотожурналіст Дмитро Смольєнко, який вдячний своєму вчителю. “Та… без вас би нічого не сталося, – сказав він пані Наталі. – Все, що він передав нам, це завдяки вам”.

Посміхнувшись, муза Сергія Лаврова нагадала його девіз: фотографувати серцем. “Тож, всі його картини передають стан його серця…”, - зазначила Інеса.