У Запоріжжі на Алеї Героїв, присвяченій полеглим на фронті захисникам України, побачила портрет земляка Барановського Артема Петровича. На призмі – коротка інформація про нього: дата народження і смерті, рядовий, загинув, захищаючи Батьківщину, у бойових діях на Херсонському напрямку у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади військової частини А1619.
Щоб дізнатися більше про героя, чиє життя обірвалося дуже рано, звернулася до Олени Болюти, яка свого часу була класним керівником класу, де вчився Артем. Доповнив розповідь і його молодший брат Олег.
Народився Артем 13 листопада 1985 року в родині Петра Михайловича та Ірини Миколаївни Барановських, чудових батьків, які виховали двох прекрасних синів, справжніх чоловіків.
У 2003 році закінчив Оріхівську гімназію №1 «Сузір’я». Навчався в Національному університеті «Запорізька політехніка».
Яким був наш Герой? Хто знав, пригадують лише найсвітліше. Веселий, товариський, добрий.
Ось як відгукується про свого колишнього учня Олена Болюта: «Знаєте, коли говориш про Артема, то відразу перед очима – його неймовірно відкрите обличчя та добра посмішка. Жив, щоб нам добром світити…
Він завжди був душею компанії, дуже щирий, умів дарувати позитивні емоції, заряджав своєю життєрадісністю інших. Попри це, в класі він був знавцем серйозної науки - математики, - і сам добре знав, і допомагав однокласникам. Навчався гарно, і дружити вмів.
Ніколи ні на що не скаржився, здавалося, що труднощів у нього ніколи й не було. Настільки легким був за характером. І завжди переконував, що все буде добре.
Він міг поділитися такими моментами, про які не кожен наважиться розповісти… У цьому весь Артем, щирий, завжди усміхнений, легкий у спілкуванні, відвертий».
Артема цікавила комп’ютерна техніка та все, що пов’язано з новітніми інформаційними технологіями. Міг стати гарним фахівцем. Перед початком повномасштабного вторгнення рф в Україну працював торгівельним представником в одній з провідних українських компаній з надання логістичних та дистрибуційних послуг в галузі споживчих товарів ТОВ «ДЛ СОЛЮШН».
У Артема були рідні, які його любили, друзі, які цінували, справа, якою він займався, подорожі, своє життя…
9 серпня 2022 року Артем Барановський був призваний по мобілізації до лав ЗСУ. Здобув військову спеціальність – сапер. На початку листопада 2022 року в складі 59 окремої мотопіхотної бригади був направлений до Миколаївської області.
13 листопада 2022 року йому виповнилося 37. А 14 листопада, виконуючи бойове завдання щодо захисту Незалежності України, при розмінуванні території біля н.п. Тернові Поди разом з побратимом підірвався на протитанковій міні.
Олена Болюта: «Загибель Артема – непоправна втрата для рідних, друзів, нашої родини 11Б класу 2003 року випуску. Це дуже болісна реальність, яку й досі важко сприйняти… Але Герої не вмирають! Вони навіки в наших серцях.
Материнське горе неможливо передати словами… Низько вклоняюсь Ірині Миколаївні, всім матерям, чиї сини стали Героями й за рідну Україну свої життя віддали!»
Ми маємо намір і надалі розповідати про наших земляків, полеглих в боях за суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, свободу і незалежність України.
Вшанування пам'яті про загиблих воїнів — це наша вдячність за те, що ми можемо жити, працювати й любити. Це зв'язок із тими, хто вже не зможе побачити нашу перемогу.
Тамара КУРОЧКІНА