Мати військовослужбовця ЗСУ Світлана Дорохова постійно брала участь в акціях на підтримку військовополонених, сподіваючись на те, що її Сашко живий.
Вона розгортала банер з портретом сина. Акції з травня минулого року у Запоріжжі разом з родинами військовополонених щотижня організовує військова волонтерка Стелла Орел.
“Мій син зник 24 серпня 2024 року біля населеного пункту Гродівка Покровського району. Отримала акт розслідування, де вказано, що Олександр Дорохов був смертельно поранений і що можливості вивезти тіло не було. Але я не вірю в це. Як і інші матері, які повиходили на акцію, чекаю на повернення сина. Ми не віримо у смерть наших рідних, ми надіємось, ми чекаємо. Тому що ми їх народжували для життя!”, - розповідала після однієї з акцій Світлана Дмитрівна.
Жінка тоді також розповіла про випадок, який ще більше укріпив її віру в те, що Олександр живий. Коли здоров’я Світлани погіршилось і жінці знадобилась паличка, щоб пересуватись, волонтери подарували їй ціпок, і на одному з малюнків Світлана побачила зображення вовка – як на татуюванні Сашка.
«Цю палочку мені подарували волонтери, бо зараз просто так не можу ходити. І коли подруга побачила палочку, вона сказала: «Світлано, глянь, тут такий же малюнок, як у твого сина на руці”. Значить, мій син живий», – ділилася з журналістами Світлана. - «Допоки не побачу тіла – не вірю. Впізнаю Сашка за тату вовка на руці».
На жаль, дива не сталося — кілька днів тому за результатами ДНК стало відомо, що Олександр Дорохов все ж таки загинув на полі бою. Сьогодні у Запоріжжі відбулася церемонія вшанування полеглого за незалежність України Олександра Дорохова.
Траурний кортеж проїхав центральним проспектом, церемонія прощання пройшла на території історико-культурного комплексу “Запорозька січ”, панихиду відслужили у козацькій церкві. На ній були присутні рідні, знайомі, члени родин загиблих та безвісти зниклих військовослужбовців, побратими загиблого героя.
Олександр Дорохов народився 31 березня 1988 року у Степногірську. У 1999 році родина переїхала в село Кам’янське Василівського району. Олександр закінчив місцеву школу, після чого пішов працювати на Запорізький завод залізобетонних виробів електрогазозварювальником. Працював також і на кількох приватних підприємствах. Згодом вступив у Василівський професійний ліцей, де здобув робітничі професії — слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва та водія автотранспортних засобів.
Колеги характеризували його як надійного, працьовитого, відповідального спеціаліста, а ще — як людину з великим серцем. З перших днів повномасштабного вторгнення росіян Олександр пішов до ТЦК, де отримав відмову через стан здоров’я.
Разом з друзями долучився до лав волонтерів. Забезпечував логістику доставки гуманітарних вантажів у Кам“янське, допомагав в евакуації місцевих жителів у бепечні райони.
У вересні 2023 року завдяки своїй наполегливося долучився добровольцем до лав ЗСУ, служив у військовій частині А4941. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, де й героїчно загинув.
“Сьогодні ми проводжаємо в останню путь мого сина Дорохова Олександра Олександровича, який повернувся на щиті. Один рік і 2 місяці він був безвісти зниклим. Я до останнього надіялася дочекатися його живим. Навіть коли йшла на опізнання тіла, все ще надіялася. Але ця надія вмерла, останньою. Він був життєрадісним, веселим, був добряком.
Коли я хворіла — інфаркт, інсульт, операція — він завжди був біля мене. Це була моя опора. Я її зараз втратила...
Сашко обіцяв мені, що ми з ним приїдемо на Хортицю, побуваємо в козацькій церкві. Наші знайомі на нього казали - “запорізький козак”. Навіть померши, син виконав свою обіцянку — ми з ним побували на Хортиці, тут проходить прощання".
Побратими Олександра Дорохова розповіли, що він користувався повагою, авторитетом у військових. А ще — що дуже любив маму. Світлана з позивним Цербер сказала, що Олександр приходив до неї за порадою, що купити мамі на подарунок.
“Завдяки Олександру вижили дві людини, він не розгубився. Був би зараз живий — поклонилася б в ноги”, - поділилася Світлана.
Мама загиблого воїна Світлана Дорохова отримала відзнаку виконавчого комітету “Честь і Слава”.
Поховали Олександра Дорохова на Правобережному кладовищі. Вічна пам’ять герою...
Фото В'ячеслава Твердохліба
