Для "Дому актора", до складу якого увійшли театр-лабораторія "Vie" та муніципальний театр танцю, сезон, який завершується, був першим, тому усі вистави під цим новим для Запоріжжя театральним брендом, звісно, прем’єрні.
Вистава «Перепоvieдаки. Легенди Запоріжжя», яку 7 жовтня 2023 року показали у Музеї архітектури Запоріжжя, була першою прем'єрою нового муніципального театру «Дім актора».
А найбільш резонансною стала вистава “Івасюк. Червона рута”, яка побила рекорди по кількості показів і кількості глядачів. Перший театральний сезон "Дім актора" завершить у червні аж трьома прем'єрами.
Варто нагадати, що більшість культурної спільноти театральну реформу, яку впроваджував департамент культури та туризму Запорізької міської ради, сприйняла, як то кажуть, “у штики”. Сенс реформи полягав в об’єднанні двох міських театральних колективів - театру-лабораторії "Vie" та муніципального театру танцю, який складався з артистів балету і музикантів оркестру City big band.
Діячі культури, зокрема, заявляли, що місто втратить два високопрофесійні театри, а натомість отримає якийсь незрозумілий “Дім актора”. Вони також були впевнені, що у новій театральній структурі не знайдеться місця для оркестру театру муніципального танцю.
Пристрасті вирували, але профільний департамент на протести спільноти не зважав і послідовно реалізовував концепцію театральної платформи. “Дім актора” дебютував виставою “Івасюк. Червона Рута”, яка зібрала у залі обласної філармонії аншлаг.
Серед глядачів, звісно, були і противників злиття двох театрів, які, можливо, збиралися стати свідками провалу нової театральної платформи, а стали свідками неймовірного тріумфу артистів.
Вистава про життя і творчість легендарного українського композитора, як то кажуть, була приречена на успіх: вона йшла з аншлагами також у театрі юного глядача у Запоріжжі, а ще - в Дніпрі.
Справжньою родзинкою першого театрального сезону Дому актора стало повернення в театр-лабораторію "Vie" відомого запорізького режисера Віктора Попова, який на початку 90-х років був засновником цього театру на Хортиці.
У лютому Віктор Попов представив свою першу виставу "Самотній захід". А у вихідні, які минули, глядачі побачили наступну режисерську роботу Віктора Попова - "Незабутнє: Триптих", яка стала завершальною виставою сезону.
До речі, 15 червня, під час першого показу були проблеми зі світлом, тому частину спектаклю біля театру працював генератор.
Три моноспектаклі
"Незабутнє: Триптих" - це три історії про події, які впливають на вибір людини і залишають незабутній слід у душі. Їх розкажуть глядачам Акторка, Батько-одинак і Ньюзмейкер. "Verba", "Георгій" і "Ти тут, Боже?" - три оповіді, в основі яких лежать тексти сучасних українських і зарубіжних драматургів.
Акторка в історії "Verba" (Ксенія Бойченко) 20 років тому виграла битву з онкологію і однією з мотивацій перемогти хворобу було бажання побувати з іншого боку верби, на яку вона дивилась з лікарняної палати. Глядачі бачать цю незвичну, пластичну вербу на екрані.
У монолозі Акторка згадує різні ситуації в лікарні, які характеризують ставлення (можливо, окремих) медичних працівників до онкохворих.
Так, коли вона прийшла за результатами дослідження, то протягом півгодини була вимушена чекати поки медики поп’ють чай і потеревенять.
Можна собі тільки уявити стан дівчини, яка весь цей час чекає на доленосний для себе папірець! Його видача зайняла секунди, але для жінок важливо було продемонструвати зневажливе ставлення до онкохворої дівчини, хоча, скоріш за все, вони просто над цим не задумувалися через профдеформацію.
Або таке побажання, яке головна героїня почула у лікарняних стінах: скоріше народжуй дитину, бо хто ж залишиться, коли тебе не стане? Подібні ситуації за участі бездушних медиків явно не унікальні, на жаль...
У житті батька-одинака в моноспектаклі "Георгій", якого грає Андрій Верман, є і шалене кохання, і трагедія, коли гине його кохана жінка, а він дізнається про онкологію. Його сповідь — про “бісову гірку правду”, у найемоційніші моменти головний герой у свій монолог вставляє нецензурні слова, тому спектакль для глядачів категорії 18+..
Сюжетна лінія, якщо коротко, така: головний герой закохався, не дуже зрадів, коли дізнався, що стане батьком, народилася хвора недоношена дівчинка, яку лікарі радили залишити в лікарні, але Георгій настояв забрати її додому. Дівчинку назвали Вікою. Коли мала перше слово промовила “тато”, її мама образилася і покинула їх. Так Георгій став батьком-одинаком.
Коли настав час записувати Віку в школу, він з першого погляду, за 5 секунд, закохався у її вчительку Марію, яку дівчинка називала “Машою”. Щастя тривало до дня, коли Марія захотіла переключитися, відпочити і поїхала на екскурсію. Аварія, багато загиблих, Марія в комі, з якої вона не вийшла. Батько не може признатися донечці, що її улюбленої “Маші” немає.
Віка вичитала в інтернеті, що коли зробити 10000 паперових журавликів, то вчителька одужає.. Георгію навіть доводиться зображати Марію в лікарні — одягнувши перуку та плаття. Фінал історії цікавий! Історія "Георгій" поставлена за п'єсою "Ця бісова гірка правда" української режисерки і драматургині Ольги Анненко.
Ньюзмейкерка (Анастасія Гусліста-Полозун) в моноспектаклі "Ти тут, Боже?" діалог з Богом веде у покинутій будівлі, у яку забігла після відвідин нічного клубу, щоб сховатися від грози. Але пробути там головній героїні довелося довго, оскільки двері вона не могла відкрити через дерево, яке впало прямісінько перед ними. Таксі вона викликати не змогла, бо у будівлі не було зв’язку. Суть монологу — розповідь про те, як вона робить на замовлення неправдиві новини.
В одному випадку "журналістка" зруйнувала життя сім’ї переселенців, які відкрили заправку, в іншому - після її новин закрився завод і люди залишилися без роботи. Ньюзмейкерка порівнює себе з пастухом, а людей, які читають новини - з нерозумними вівцями.
Бог все ж таки змилостивився над нею — бо, за словами ньюзмейкерки, вона допомогла зібрати кошти для хворого хлопчика. “Заручницю” випустили люди, які проїжджали вночі повз будівлю і почули її крик.
Тексти обирали довго
За словами режисера Віктора Попова, тексти для прем'єри обирали довго. Над виставою працювали з березня.
- Тому що хотілося знайти такий матеріал, на якому артисти набрали б таку, знаєте, "акторську мускулатуру". Щоб був серйозний складний матеріал без жодних послаблень. Одну п'єсу запропонував актор Андрій Верман, з якою він самостійно працював, а інші дві я знайшов в інтернеті. Ще буде спектакль на двох, уже у новому сезоні. Нині його репетируємо.
- Хто грає дочку батька-одинака?
- Мирослава Пивар, їй дев'ять років. Вона "спасівка", мама привозить дівчинку після тренування.
Спочатку ми працювали з іншою дівчинкою, вона мешкає на Хортиці. Але батьки вирішили, що вона не буде грати. За два дні ми ввели Мирославу, її привів один зі співробітників нашого театру.
- Який момент став на репетиціях найскладнішим?
- Технічний. Мене завжди техніка підводить. Ось чому треба відключати світло саме на момент початку вистави? Ми сьогодні запускали, все було гаразд. А зараз знову блимає все. А у нас декорацій практично немає, все формує світло.
"Моя команда класно справляється"
Чому під кінець сезону вирішили показати аж три прем'єри? Розповідає в.о. директора-художнього керівника муніципального театру “Дім актора” Ольга Донік:
- Тому, що перший сезон Дому актора багато в чому про формування команди, пошук порозуміння, творчих шляхів реалізації. І цього сезону я не ставила обмежень для нашої творчої команди. Кожен, хто мав ідею, мав можливість її реалізувати. І так склалися обставини, що до кінця сезону наша команда набрала темпу, відчула в собі сили.
Ми відчули в собі впевненість, необхідність робити важливі кроки. Тому ми сформували на червень три прем’єри. Це велике навантаження, особливо для нашої організаційно-технічної команди, яка не дуже велика. Ти не менш, я сподіваюся, що усі ідеї доведемо до кінця. Сьогодні - “перша ластівка” з пулу прем’єр.
Презентуємо усі наші колективи — і наших драматичних акторів, і оркестр, і балет. І це дуже приємно. Це дуже важливо, що кожна частинка нашої команди покаже себе глядачам.
- Чи задоволені сезоном?
- В основному, так. Але для мене, як для керівника, відкрилося багато моментів, які я маю розвивати, покращувати, оптимізувати. А моя команда класно справляється, я дуже вдячна їм за цей сезон, який був наповнений цікавими творчими подіями та творчими відкриттями. !
- Яку виставу можете виділити?
- Не можу виділити, кожна вистава була для нас дуже важливою.
- Як ви вважаєте, “Дім актора” за цей свій перший сезон довів, що рішення про його створення рік тому було правильним?
Наша позиція полягає ів тому, що ми нікому нічого не доводимо. Я для себе не ставлю такої мети. Я хотіла робити те, що люблю — театр. І дати можливість проявити себе людям, які теж хотіли, щоб у нашому місті був створений театр. А ще - щоб кожен глядач міг прийти до нас і вибрати, що йому більше подобається.
- Ви також і актриса. Чи плануєте грати в новому сезоні?
- Я маю проєкт "Донбас 2075", де працюю. Нових проєктів для себе поки що не планую. Тому що організаційне навантаження дуже велике.
Коли дивитись інші прем'єри Дому актора
- 22 червня о 19.00 у обласній філармонії відбудеться прем'єра концерту "Джаз у літню ніч".
Гратиме джазовий оркестр City big band. Співатимуть Михайло Герасимчук (учасник телепроєкту "Голос країни", виконавець головної ролі у виставі "Івасюк. Червона Рута") і Тетяна Пісарькова. Також виступатимуть танцівники Театру танцю Дома актора.
Головний диригент Роман Пригродський очолив муніципальний оркестр City big band у цьому сезоні.
"Ми були залучені у постановці "Івасюк. Червона Рута". "Джаз у літню ніч" - це велика сольна програма City big band. У нас дуже оновлений склад оркестру, великий відсоток нових людей, зібрана більшість кращих джазових музикантів Запоріжжя. В оркестрі 18 музикантів".
- 28, 29, 30 червня о 18.00 у "Незламному Титані" (вул. Перемоги, 131) відбудеться прем'єра хореографічної інтерактивної вистави "Як то сталось, що все склалось?".
Фото автора і Дениса Коцюбинського (@kotsubinsky)