У Запоріжжі, в театрі-лабораторії «VIE» на острові Хортиця, відбудеться прем’єра перформативної моновистави 18+, створеної військовими та ветеранами. Автор і виконавець - журналіст, музикант, військовослужбовець - Тарас Василенко разом із актором і військовослужбовцем Сергієм Собержанським представлять сценічну історію про війну без пафосу, героїчних кліше та прикрашання реальності. Вистава поєднує театр, живу музику та особистий досвід війни. Про це йшла мова під час пресконференції в Запорізькому Центрі журналістської солідарності.
Подія та формат
Прем’єра запланована на 25 січня о 16:00 у театрі-лабораторії «VIE» на острові Хортиця. Формат події автори визначають як перформативну моновиставу, де центральною є історія одного героя, але на сцені працюють двоє виконавців.
За словами Сергія Собержанського, моновистава не завжди означає виставу одного актора: «Моновистава — це коли одна головна діюча особа. Допомагати їй може все, що завгодно: інші персонажі, музика, сценічні образи. Це історія однієї людини».
Другий персонаж у виставі виконує функцію своєрідного посередника між головним героєм і глядачем — «стінки для пінг-понгу», через яку вибудовується діалог.
Про що вистава
В основі постановки — реальна історія військового, художньо адаптована для сцени. Автори підкреслюють: це не героїчний епос і не пропагандистський продукт.
«Це чиста історія. Без штампів, без пафосу, без кліше. Антипафос», — зазначає Собержанський.
Тарас Василенко говорить про виставу як про зіткнення двох різних способів переживання війни — внутрішнього замикання та хаотичної активності. Саме поєднання цих станів, за задумом авторів, має створити баланс і цілісність сценічної дії.
Чому 18+ — і що це насправді означає
Вікове обмеження 18+ стало однією з ключових тем обговорення ще до прем’єри. Організатори наголошують: це не маркетинговий хід, а запобіжний захід.
Причини вікового маркування: використання нецензурної лексики як художнього інструменту; складна, травматична тематика війни; необхідність враховувати психологічний стан глядачів, зокрема ветеранів.
«Це не про лайку заради лайки. Це розмова дорослих з дорослими про тепер, про зараз і про майбутнє», — пояснює Собержанський.
Автори наголошують, що в українському контексті нецензурна лексика часто є способом точно передати емоційний стан людини, доведеної війною до межі.
Музика як частина дії
Значну роль у виставі відіграє жива музика. Тарас Василенко використовує гітару, гармоніку, казу та інші інструменти. В музичній основі — джаз-мануш (циганський джаз), стиль, маловідомий для широкого запорізького глядача.
За словами авторів, музика у виставі не є фоном, працює як емоційна мова, допомагає глядачеві прожити історію разом із героєм.
Хто стоїть за проєктом
Вистава реалізується за підтримки громадської організації «Мистецький центр ветеранів», яку заснував Сергій Собержанський після трьох років бойової служби. Центр працює над культурними та мистецькими ініціативами для ветеранів і за участі ветеранів.
Усі кошти, зібрані під час події, планують спрямувати на підтримку Першого окремого медичного батальйону, де служать побратими організаторів.
Театр як простір діалогу і реабілітації
Учасники обговорення неодноразово наголошували, що в умовах війни театр набуває нової функції — служіння. Йдеться не лише про культурну діяльність, а й про психологічну підтримку.
«Катарсис працює і для тих, хто на сцені, і для тих, хто в залі. Це взаємна реабілітація», — зазначає Собержанський.
Представники громадської організації «Сила розвитку», які також працюють з ветеранами, підтримали ідею таких вистав як способу подолання розриву між військовими та цивільними.
Чому це важливо
Організатори переконані: подібні проєкти необхідні не лише ветеранам, а й цивільному суспільству. Вони допомагають зрозуміти реальний досвід війни, побачити військових не як абстрактних «героїв», а як живих людей; зменшити відчуження між фронтом і тилом.
«Ми не з титану. Ми втомлюємося, ми втрачаємо здоров’я. І про це потрібно говорити», — наголосив засновник ГО «Сила розвитку» Андрій Бобровнік.
