Запорізька область щодня потерпає від російських обстрілів. Ворог обстрілює регіон з різних видів озброєння: РСЗВ, керованих авіабомб (КАБів), безпілотників, артилерії тощо. Найбільше страждають прифронтові населені пункти – вони знищуються вщент. Наскільки останнім часом погіршилась ситуація у прифронтових громадах Запорізької області? Як облаштувалися люди у більш безпечних населених пунктах? Що відбувається на тимчасово окупованих територіях? Про це видання “Трудова слава” дізналося у керівників громад і районів.

  
 

Ситуація в Оріхівській громаді різко погіршилася з травня цього року. До постійних обстрілів керованими авіабомбами та артилерією додалася значна кількість ударних дронів. Про це розповів начальник Оріхівської міської військової адміністрації Микола Вініченко.

«У громаді ситуація сильно погіршилася з травня, коли до постійних обстрілів КАБами та артилерією додалося більше дронів. Ворог не обирає — це цивільні люди чи військові. Дрони завдають ударів по цивільних машинах та людях, які їдуть на велосипедах», — зазначає він.

Попри постійну небезпеку, люди продовжують залишатися на території громади. За словами Миколи Вініченка, наразі безпосередньо в Оріхові перебуває близько 800 людей, а загалом по громаді — 960 осіб. Дітей на території громади немає з 2023 року — їх евакуювали з усіх населених пунктів.

«Люди продовжують залишатися. Ми щомісяця надаємо гуманітарну допомогу, працюють усі комунальні служби, які розвозять воду та прибирають місто. По можливості намагаємося забезпечити людей усім необхідним», — каже начальник МВА.

Оріхівська влада також супроводжує мешканців, які виїжджають з небезпечної території. Громада співпрацює з благодійними фондами та міжнародними організаціями.  «Ми співпрацюємо з різними фондами. В Запоріжжі 20 листопада відкрився центр, куди привозимо оріхівців після евакуації. Там їх зустрічають фахівці. Якщо втрачені якісь документи, то людям допомагають безкоштовно відновити за кошти донорів», — пояснює Микола Вініченко.
За його словами, евакуйованим надають фінансову допомогу, за потреби розміщують у гуртожитках Запоріжжя. Якщо людина хоче виїхати в інше місто, залучають фонди, які займаються перевезеннями. Частина оріхівців живе у гуртожитках, частина переїхала до родичів у Запоріжжі або орендує житло. Ті, хто залишилися у Запоріжжі, раз на два місяці отримують гуманітарну допомогу від громади. Одна з таких — Оріхівська громада, де 90% забудови зруйновано, а цивільні дедалі частіше стають мішенями дронів.

Масштаби руйнувань у громаді критичні. За оцінкою керівника військової адміністрації, житлова та інша забудова зруйнована приблизно на 90%, а об’єкти критичної інфраструктури — на 100%. «План з відновлення ми розробляли у 2023 році, але ситуація змінюється щохвилини. Він буде актуальний після закінчення активних бойових дій», — зазначає Вініченко.

Орган місцевого самоврядування продовжує працювати, попри війну та розосередження служб. У Запоріжжі функціонує виконавчий комітет, військова адміністрація, працюють різні спеціалісти та державний реєстратор. Водночас в самому Оріхові залишаються всі комунальні служби, які діяли до повномасштабного вторгнення, хоча кількість персоналу зменшилася утричі. «Виконавчий комітет їздить у місто щодня. Якщо людині потрібен, наприклад, МРЕО, вона пише в Оріхові заяву, яку ми привозимо у Запоріжжя і розглядаємо. Якщо мешканцям, які проживають на території активних бойових дій, потрібна якась допомога, ми збираємо документи, оформляємо та передаємо фондам», — розповідає начальник МВА.
Окрема й надзвичайно складна ситуація — в окупованих населених пунктах громади. За словами Миколи Вініченка, гуманітарна ситуація там критична:

«Ситуація дуже плачевна. Люди не отримують навіть мінімальну гуманітарну допомогу. Там нічого практично не залишилось», — говорить він.
Наразі з трьох окупованих населених пунктів громади в одному проживає 27 людей, в іншому — 30–32 особи, ще один населений пункт розташований далі від лінії фронту, і там залишається приблизно 50 мешканців. Люди виживають переважно завдяки власному господарству.
«Окупанти ніяк не дбають про населення. Були випадки, коли вони запускали свої дрони у будинки місцевих жителів, щоб ті виїжджали. Звичайно, говорять, що це ЗСУ зробили», — каже Вініченко.

Навіть отримання мінімальної медичної допомоги для мешканців окупованих територій пов’язане з серйозним ризиком. Щоб дістатися до лікарів, людям доводиться їхати до Токмака, але дороги постійно перебувають під обстрілами.

Валерія Константинова