У Запорізькій міській бібліотеці презентували книгу-збірку «Хроніки війни» трьох авторок - Тамари Курочкіної, Наталії Будянської та Катерини Протасової. Всі вони вимушені переселенки із Запорізької області. У збірці авторки розказують про пережиті події в окупації та своїх земляків. Заради безпеки деяким героям змінили імена.
Одна з авторок Тамара Курочкіна розповідає, що в книзі опубліковані різножанрові матеріали, як інтерв’ю, так і замальовки.
«Я працюю в газеті «Трудова слава» з 1970 року, яка виходила в Оріхові. Коли почалася повномасштабна війна ми виїхали з міста, а згодом відновили роботу в Запоріжжі, - розповіла Тамара Курочкіна. - У книжці використані газетні матеріали, публікації про військових, про загиблих зі спогадів матерів, дружин. Є частина історій, які мені розказали співрозмовники в транспорті, або десь у черзі».
Авторка зазначає, що книгу вдалося видати завдяки участі у творчому конкурсі, який проводив Департамент культури Запорізької міськради.
«Нам не дозволили надрукувати фотографії, тому сторінки вийшли «сліпі». Дуже довго обирали обкладинку. Дві треті книги займає розповідь про ЗАЕС Наталії Будянської. Найменший обсяг у Катерини, а серединка під назвою «Ми всі заручники війни» моя», - поділилася пані Тамара.
Вона зізнається, що ще в 2022 році хотіла видати збірник краєзнавчих нарисів. Уже вдалося зібрати матеріали, проте війна поставила цю ідею на паузу.
Підтримати та привітати Тамару Курочкіну прийшли герої творів. Серед них лікар-хірург Ігор Бєлкін. Чоловік розповів, що знайомий з авторкою ще з мирних часів.
«Вона працювала у нас в Оріхівській міській газеті, яка була єдиним місцевим виданням. Я працював у лікарні хірургом, депутатом міської районної ради. Ми з нею спілкувалися по роботі, - поділився Ігор Бєлкін. - Колись пані Тамара зв’язалася зі мною та запропонувала взяти інтерв'ю у форматі питання-відповіді. У такому вигляді вийшла в газеті стаття, яка стала основою для розділу книжки».
Медик в інтерв’ю розповідав свої спогади про початок повномасштабного вторгнення, про свою роботу та допомогу людям.
Ще одна з історій про військовослужбовці Івана Іванченка. Чоловік родом з Оріхова та з самого дитинства знайомий з Тамарою Курочкіною.
«Одного разу вона мені зателефонувала та попросила написати коротку розповідь. Так вийшло інтерв'ю, - поділився Іван Іванченко. - Розповів свою історію служби, які бойові дії пройшов. Все коротенько виклав, бо історій дуже багато. Такі книги необхідно писати, аби люди не забували про нинішні події, не забували своїх земляків», - зазначив військовослужбовець.
«Я дуже вдячний, що пані Тамара не забуває своїх земляків, розповідає про них історії. Особливо згадує хлопців, які загинули. Потрібно пам'ятати своїх земляків, - розповів Іванченко. - Я вважаю, що важливо, аби наша молодь зростала в дусі патріотизму, любові до рідної землі. Щоб вони були готові захищати, йти шляхом попередників, батьків. Важливо, щоб не забували наш рідний край, оскільки він далі страждає від ворожих обстрілів. Я думаю, місту Оріхів присвоїли статус міста-героя, щоб воно було на слуху, тому що з самого початку потерпає від обстрілів».
Ще одна авторка збірки Катерина Протасова розповіла, що її твори стали свідченням подій в окупації.
«Хочеться почати словами зі збірки Сергія Жадана «Арабески», про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. І цей час пізнаватиметься голосами людей, які сьогодні не бояться свідчити і звинувачувати. А також не бояться пробачати, дякувати і любити, - зазначила Катерина Протасова. - І сьогодні важливо не втратити жодної історії, важливо не втратити жодного свідчення. І я щиро дякую організаторам такої надзвичайно важливої ініціативи, завдяки якій моя історія може бути не тільки зафіксована, а бути голосом окупації і передаватись наступним поколінням».
У творах авторка розповідає про місцевість, яка була окупована в перший день повномасштабного вторгнення. Там не відбувалися бойові дії, але з першого ж дня давила окупація та намагалася вичавити все українське та насаджувати російську ідеологію.
«У мене збірна історія, тому що це не тільки мої свідчення, це свідчення моїх друзів, знайомих трохи охудожнені. Жодного конкретного образу, жодного конкретного місця, але конкретні свідчення про події, - розповідає авторка творів. - У мене герой вогняно-рудий кіт. Я підняла важливу тему покинутих осиротілих тварин. Але мій вогняно-рудий кіт — це реальний образ, і він не викликає жалю, не викликає співчуття, він є тією надією, яка, на жаль, залишилась там, але не згасає».
Під час презентації Тамара Курочкіна своїм героям та друзям подарувала книги з автографом. На зустрічі авторки поділилися своїм досвідом та розказали історії.
Валерія Константинова
Фото авторки
Відео Дар’ї Зирянової
