Командир відділення Володимир "Борода" мобілізований у Дніпрі. На військовій службі з серпня 2024 року.
- «Срочки» не служив, тому не думав, що доведеться йти на війну, - каже він. - Жодного армійського досвіду, та для себе вирішив: якщо мобілізують, переховуватися та ухилятися не буду. Вважаю, що чоловіки мають стояти стіною за рідних і близьких.
«Борода» справляє враження впевненої у собі людини. Думки викладає чітко та гучно. Все стає на місця, коли з’ясовується, що родом він з Вугледара, що на Донеччині. Працював шахтарем…
- На жаль, моє рідне місто давно в окупації, закинуте, - каже Володимир. - Усе своє свідоме життя я жив у Вугледарі. Й АТО там пережили з родиною… З початку вторгення росії дружина з дочкою – у Німеччині. Матір – також за кордоном. Я – на фронті. Ось так розкидала нас ця війна!
Попри те, що «Борода» порівняно недовго у 108-й бригаді тероборони, він вже встиг себе проявити. За лідерські якості призначений командиром відділення. Дарма, що солдат, у колі побратимів його поважають і шанують. Він успішно пройшов «учебку» і одразу до батальйону «Степових хижаків». Як командир він - відкритий, прямий та й за словом у кишеню не лізе.- Що Вам врізалося у пам’ять за цей час на війні?
- Позиція «Єнот» на Донеччині! Там ми були постійно під скидами, мінами, «артою». Спочатку, здавалося, терпимо, але згодом все змінилося кардинально, - згадує «Борода». - Як заходиш на позицію – позаду постійні розриви, немов у кіно зі спецефектами! І виходиш - так само. Дуже небезпечно. Мали чимало «300-х».
Воїн розповідає, немов скибку відрізає: «До позиції ще 2 км, а вже приліт мін, ближче підходиш - ще жорсткіше. Ворожі «пташечки» у повітрі працюють. А тут ще поле слід перебігти – метрів 500 до «Єнота» – під артобстрілом та мінами… Тому я називаю ці переходи: «кіно зі спецефектами». Ти біжиш, а неподалік тебе все вибухає. Справжнісінький голівудівський блокбастер! Один порятунок – треба бігти, і чим швидше тим краще.
Змінювалися на позиції воїни через кожні три доби. Позицію тримали мужньо! І фізично, і психологічно було важко. А ще - поранення. Чимало побратимів довелося евакуйовувати".
- Ви також витягали пораненого товариша?
- Так, було. Ми з ним на посту чергували. Ворожий дрон здійснив скид. Моєму напарнику не пощастило. Зачепило верх голови уламком міни. Зараз у лікарні, видужує. Живий, слава Богу! Евакуювали ми його по «сіряку», під дощем. Це нам лише на руку зіграло. Тому що під дощем «пташечки» противника не бачать, та й загалом майже не літають. Краплі дощу заливають камеру.
- Допомогу товаришу надавали особисто?
- Звісно. Такмед проходив в «учебці», так що розумів, що треба промити рану, перебинтувати. Щоб не морозило, накрили його термоковдрою. Тоді ж була осінь. До приїзду «еваку» від побратима не відходили.
- Чи довго чекали медиків?
- Декілька годин. Ми сповістили по рації: «У нас «300-й, стабільний, однак поранення у голову». Нам відповіли, що «евак» виїжджає. Дощ йшов – дорогу розмило. Крім того, під’їздні шляхи - під обстрілом. Нашим медикам довелося чимало просуватися пішки. Ми зі свого боку вийшли назустріч. Тягнули пораненого товариша на ношах майже 2 км. Попри всі ризики вийшли – зустріли наших «ангелів».
Таких випадків траплялося багато, майже чи не щодня. Потім після групи «Бороди» на «Єнот» зайшли інші бійці. Розповідали, що їх накривали «артою» протягом декількох годин. А потім, коли почали виходити, один з бійців наступив на російський «лєпєсток» - протипіхотну міну, заборонену Женевськими конвенціями. З’ясувалося, що під час обстрілу противник порозкидав їх з дронів…
Позиція «Єнот» надовго у пам’яті «Бороди»!
Нині, після нетривалого перепочинку, «Степові хижаки» знову на Донеччині, тримають оборону у запеклих боях з російськими загарбниками.
- Хочеться просто, щоб все закінчилося, - каже Володимир. – З яким би задоволенням я зустрівся з дружиною, дитиною та мамою!
І ще додає: «На війні важлива роль належить людям, які надають допомогу та підтримку. У нашому батальйоні – це наші капелан та психолог. Тому хочеться подякувати отцю Миколаю, який з нами в окопах, та психологині Марині. Між собою ми її називаємо - наш «позитивчик».
Нашим захисникам потрібна підмога. Телефон рекрутингового центру 108-ї бригади - 0 800 337 803.
Вакансії в бригаді дивіться на Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/1AomFS73tX/?mibextid=wwXIfr
Руслан Ткачук