У Запоріжжі пройшла традиційна щотижнева акція "Не мовчи - полон вбиває".
Напередодні Великодня в Україну повернулися ще 175 військовослужбовців і 7 цивільних. Воїни Збройних Сил, нацгвардійці, прикордонники.
Рядові, сержанти та офіцери. Вони захищали Україну на різних напрямках: у Маріуполі, на ЧАЕС, на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському, Київському, Курському напрямках. Серед них є поранені.
Більшість була в полоні з 2022 року. І нарешті – вдома.
«13 захисників із Запорізької області повернулися додому з ворожого полону. Більшість із них були у полоні з 2022 року. Попереду — реабілітація. Але вони вдома. І це головне», - зазначив голова Запорізької ОДА Іван Федоров.
Родини військовополонених, які щотижня виходять на центральний проспект Запоріжжя з прапорами, банерами та портретами своїх рідних, які потрапили в полон або пропали безвісти, 11 квітня провели традиційну акцію підтримки в очікуванні обміну.
Вже після її закінчення стало відомо, що хлопці повернулися в Україну. А одна родина з запорізької спільноти “Не мовчи — полон вбиває” отримала звістку, що на обмін потрапив їхній син.
Учасники акції з травня 2024 року кожної суботи нагадують про свій нестерпний біль. Небайдужі водії сигналять родинам на знак підтримки їхніх вимог - повернути героїв додому.
Останнім часом такі акції проводити досить складно — під час повітряних тривог проведення масових заходів у місті заборонено з безпекових міркувань, враховуючи цинізм і підступність ворога. Але цієї суботи акцію вдалося провести, хоч людей прийшло і небагато.
«Мене просто накрило, коли зібрала нашу спільноту і розповіла за трьох родин з нашої групи, які отримали страшні звістки про підтвердження загибелі своїх рідних! Я просто не могла говорити, розплакалась! - написала на фейсбук-сторінці військова волонтерка Стелла Орел, яка разом з родинами військовополонених і зниклих безвісти організовує щотижневі акції. - У нашої Світлани велике горе, у неї на Запорізькому напрямку загинув 25-річний внук Кирило. Вчора (11 квітня. - Авт.) вона його поховала.
А син Світлани знаходиться в статусі «безвісти зниклий» вже 19 місяців! Біль... Сум... Наші щирі співчуття Світлані. Світла памʼять воїну Кирилу.
Дві наші родини з групи отримали підтвердження про загибель своїх рідних. Наші щирі співчуття родинам. Світла памʼять Героям України.
Почали акцію з гімна України та хвилини мовчання по загиблим. Потім почули звук сирени - це їхала колона з нашим воїном на Щиті. Серце просто розривалося від болю на тисячі осколків... Наші співчуття рідним та близьким.
Нас було мало, дякую за підтримку водіям, які сигналили нам! З ранку був обмін полоненими,і ми були всі в очікуванні, чекали гарних новин та своїх рідних.
Після акції отримали новини про обмін - 175 військових та 7 цивільних людей повернулись з російського полону додому в Україну
Нарешті були обміняні 11 військовослужбовців бригади «Азов»»
В нашій групі одна родина дочекалася свого синочка, з чим ми вітаємо родину, яка боролася за його свободу та чекала з полону!
Ще гарна новина - 13 захисників з Запорізької області повернулися з полону додому. Хочу привітати кожну родину, яка дочекалася свого рідного додому.
Наша боротьба триває далі - не всі повернулися додому.
Поки писала пост, ще одна наша родина отримала страшну звістку- підтвердження загибелі свого сина. Щирі співчуття рідним... Світла памʼять Герою України».
На жаль, така звістка-підтвердження - не остання для запоріжців. Так, 9 квітня відбулися репатріаційні заходи, за результатами яких за сприяння Міжнародного Червоного Хреста в Україну повернуто тіла (останки) 1000 загиблих осіб.
За твердженням російської сторони, повернуті тіла належать українським військовослужбовцям.
Історії незламних
Двоє братів вистояли там, де ламаються навіть найсильніші
Вадим і Анвар Джафарови — українські прикордонники, що тримали оборону в місті Марії.
Їх розкидало по різних російських колоніях, але жорстокість була всюди однакова — системна, холодна і безжальна.
Коли їх привезли до Таганрога, все почалося одразу. Ще не встиг ступити на землю — зразу ударu. А з камер доносилися жахливі звуки з камер. У повітрі стояв запах болю.
Вадим згадує, що майже не пам’ятає, як дістався до камери — настільки сuльними були побиття. Бuлu безперервно і без жалю. А коли дізналися, що він із Донеччини — жорстокість лише посилилася.
Обличчя розбuлu дубuнкамu, будь-який погляд у бік наглядача карався - втратою свідомості.
Не знаєш гімн росії чи «Катюшу» — отримуєш нову порцію катувань.
У Таганрозі полоненим пропонували «вибір», який не був вибором: знущання або смерть. Вадим мовчки прийняв удар молотком у потилицю — і знепрuтомнів.
За стіною катувалu інших. Його побратими не витримали: один помер від інсульту, інший — від зупинки серця. Тіло Володимира так і не повернули рідним…
Анвар потрапив у полон уже пораненим. Це не зупинило катів — на «прийомці» його бuлu, під час обшуку відібрали обручку, змушуючи зняти її з розпухлого пальця, погрожуючи відрізатu. Для цього навіть приготували воду і мило…
У колонії в Суходольську знущання стали ще жорстонішuмu. Коли помер один із українських бійців, полонені стали на коліна, і сказали: «Герої не вмирають». Це викликало лють у наглядачів. Після цього побиття стали ще страшнішими.
Їх змушували катуватu одне одного — відмова означала смерть. Хтось із хлопців гірко жартував: добре, що вже маємо дітей — більше не буде…
Два з половиною роки неволі. Але навіть після цього — ще гірше.
У Мордовії за два дні Анвар пережив більше, ніж за попередні роки. Мішкu на головu, ударu без розбору, приниження. Переодягатися змушували прямо на підлозі під ударамu. До камери — повзком.
Далі — щоденне пекло: з 6:00 до 22:00 стояти, не маючи права ні сісти, ні рухатися. Під час «душу» — знову катування, які навіть важко описати словами. Назад — знову повзти під ударамu. Він досі не розуміє, як вижив. Лише дивом через два дні їх повезли на обмін.
Їхня мати під час окупації їхнього селища під Маріуполем переховувала у своєму домі пораненого українського військового — ризикуючи всім.
А їхній брат Кирило… обрав інший шлях. Після полону він став на бік ворога і воює проти України. Вадим і Анвар дали собі слово: якщо зустрінуть його на полі бою — це буде їхній вибір і їхня відповідь на зраду.
Вони вистояли. Вони не зламалися. Вони повернулися. Мужні. Незламні. Живі. Вадим і Анвар Джафарови.
Але їхня історія — це не кінець. Бо тисячі українців досі залишаються там — у темряві, болю й невідомості. Вони чекають. Вони тримаються. Вони вірять. Пам’ятаймо про них. Говорімо про них. Борімося за них. Бо свобода кожного з них — це наша спільна відповідальність», - зазначається на фейсбук-сторінці «Це моя Україна».
Візьмвіть до уваги
Координаційний штаб фіксує різке зростання активності шахраїв.
Вони телефонують рідним полонених або зниклих безвісти. Представляються посадовцями чи навіть працівниками установ на території росії і за гроші обіцяють «посприяти» включенню близької людини до списків на обмін.
Координаційний штаб офіційно наголошує:
- Усіма питаннями розшуку та визволення займаються винятково уповноважені державні органи.
- Жодні «посередники» не мають і не можуть мати впливу на переговорний процес.
- Будь-які пропозиції «допомоги за гроші» — це стовідсоткове шахрайство.
Якщо ви отримали такий дзвінок — негайно повідомте про це Координаційний штаб та правоохоронні органи.
Звернення омбудсмана Дмитра Лубінця
Невідомі пропонують організувати відеозв’язок із полоненими
Шановні родини наших військовополонених і тих, хто вважається зниклими безвісти! Хочу попередити вас про небезпечну схему, з якою останнім часом стикаються рідні наших оборонців.
Невідомі люди пишуть у Telegram і пропонують організувати відеозв’язок із полоненими. Вони кажуть, що є журналістами російських медіа і нібито готують інтерв’ю з військовополоненими.
У таких повідомленнях часто надсилають файли, які треба встановити на телефон. Мовляв, це «спеціальний додаток для відеоконференцій». Але насправді ці файли — віруси.
Після встановлення зловмисники отримують віддалений доступ до вашого телефону, ваших особистих даних і навіть до інтернет-банкінгу.
Є підстави вважати, що це координують спеціальні служби держави-агресора. Зокрема структури, пов’язані із розвідувально-підривною діяльністю, інформаційно-психологічними операціями та кіберзлочинністю. Їхня мета — не лише вкрасти гроші, а й дізнатися особисту інформацію, тиснути на ваш моральний стан та дискредитувати державні інституції України.
Тому прошу вас бути уважними:
- не встановлюйте жодних файлів і додатків від незнайомців;
- не переходьте за підозрілими посиланнями;
- не давайте свої особисті дані, банківські реквізити чи доступ до пристроїв;
- перевіряйте будь-яку інформацію тільки через офіційні держані органи України;
- якщо отримаєте такі повідомлення — одразу повідомляйте поліцію та компетентні служби.
Наголошую: державні органи України не використовують подібні способи комунікації і не просять встановлювати сторонні додатки, щоб зв’язатися з військовополоненими.
Будьте обережні. Держава робить усе, щоб захистити ваші права, безпеку і персональні дані".
Фото з фейсбук-сторінок Стелли Орел і В'ячеслава Твердохліба
