У Запоріжжі відбулася традиційна акція на підтримку військовополонених, які проводяться з травня минулого року
Локації щотижневої акції, яку разом з родинами військовополонених організовує військова волонтерка Стелла Орел, можуть змінюватися, але незмінним, звісно, залишається головна вимога їх учасників - «Поверніть героїв додому!».
Мами, батьки, сестри та побратими військових, які вже тривалий час знаходяться у полоні, приходять на акції з прапорами, банерами та плакатами. Кілька місяців акції проходять під чорно-білим прапором — символом боротьби за повернення українців з ворожого полону. Чорний колір - це колір горя, тортурів у катівнях, жахів полону, а білий символізує нашу надію на повернення додому усіх співгромадян.
Учасники акції вишикувалися вздовж центрального проспекту в районі перехрестя біля «Лахті». Вони скандували гасла відповідного змісту — зокрема, про те, що росія-кат, а полон вбиває, привертаючи увагу містян до ситуації з поверненям військовополонених. Як ми бачимо, після великих обмінів на початку літа, зараз цей процес дуже сповільнився.
Акція традиційно тривала годину. І весь цей час небайдужі водії автотранспорту сигналили учасникам акції на підтримку їх вимог: і стоячи перед світлофором, і просто проїжджаючи повз цю ділянку проспекту.
«Сьогодні ми провели традиційну акцію-нагадування сусаільству та владі за наших захисників та захисниць, які знаходяться у ворожому полоні — за військових Маріупольського гарнізону, які перебувають у неволі четвертий рік, з інших військових підрозділів, яких ворог також тривалий час утримує в неволі, - розповіла організаторка акцій Стелла Орел. - Ми не можемо мовчати. Це наша біль!
Але це має бути біллю усієї України, тому що хлопці і дівчата захищали усіх насІ Ми повинні за них боротися! Вони воювали за нас, зараз ми маємо боротися за їхнє визволення, за їхню свободу!
Військовополонених росіяни катують щодня, про це розповідають військові, які повернулися додому під час обмінів. Це жах, що з ними там роблять! У деяких просто не витримує серце...
Про звірства росіян, які порушують усі міжнародні конвенції щодо ставлення до військовополонених, має знати увесь світ!
Ми стали голосом військовополонених, але б хотілося, щоб і інші люди не були байдужими. Я не раз зверталася до запоріжців з проханням долучатися до наших акцій-нагадувань, але, на жаль, бажаючих виходити разом з нами немає. Я дуже вдячна водіям, які сигналять на знак підтримки наших вимог, рідним захисників, які опинилися в полоні, дуже важлива така підтримка. Ми потребуємо підтримки суспільства!
Чому збираються родини військовополонених? Тут вони знаходять підтримку, відчувають, що вони не самі наодинці зі своїм горем. Тому що коли людина отримує звістку, що її чоловік, син чи брат безвісти зник чи потрапив у полон, вона впадає у розпач. А у нас мами, дружини вже пройшли цей перший етап відчаю, вони прийшли боротися за своїх рідних.
- Стелло, на жаль, у Запоріжжі вже траплялися ганебні випадки негативного ставлення окремих індивідуумів до акцій та її учасників...
- Так, і це дуже боляче. Останній такий випадок трапився під час нашої акції на площі Поляка. До нас підійшов чоловік і зробив зауваження, що ми заважаємо спати його дитині. Він почав вимагати, щоб ми покинули місце проведення акції, незважаючи на те, що у ній брали участь до ста мам та дружин.
Коли одна мама сказала, що у неї син безвісти зниклий і вона може не дочекатися онуків, ця істота сказала, що це її проблеми. Коли його запитали, чому він не на фронті, він відповів, що інвалід.
Хочу сказати, що зараз воюють навіть хлопці з ампутаціями, я нещодавно з таким героєм зустрічалася в Ізюмі, воює на Харківському напрямку.
На жаль, це не перший випадок такої зневаги до військовополонених та їхніх рідних. Так, на площі Митців до нас підходив мешканець сусіднього будинку і також казав, що ми йому заважаємо. Я з ним годину після закінчення акції розмовляла, але він все одно казав, що ми “проплачені”.
Хочу сказати таким людям: якщо вам навіть щось не подобається, пройдіть мовчки мимо. Тому що ви висловили своє незадоволення і пішли, а мами після цих образливих слів стоять і плачуть. І я разом х ними.
Усі повинні мати повагу до героїв, які нас захищали, та їхніх родин, які борються за визволення своїх близьких.
Стелла Орел запевняє, що вони проводитимуть акції до тих пір, поки повернеться додому останній військовополонений. Отже, наступна - через тиждень, 20 вересня.
