Анна Іщенко  – степовичка. Красива, мужня і сильна. Її образ у мене асоціюється із символом українського степу ковилою,  оскільки південні степи, де  росте ця дивовижна рослина, пов’язані з козацьким життям, духом свободи, вона є ідеалом краси жіночого волосся. Аню викохало Таврійське, село зі славною історією в Оріхівському районі. Родину Іщенків там добре знають і шанують. Кілька поколінь жіночої лінії,  використовуючи дивовижні властивості трав, допомагали людям підтримувати своє здоров’я.


Виросла серед степового привілля й Аня.  Дівчинці від пращурів передався Божий дар відчувати рослини: їхню природу, властивості, лікувальне застосування. Бабусина хата в Таврійському була в осерді чудової, екологічно чистої незайманої плугом природи, де кожна травинка — то ціла таємниця. Олександра Прокопівна навчила онуку читати цю книгу рослин, а вже Анна, здобувши освіту, знайшла шляхи застосування дивовижного зеленого багатства на користь людям. Родиною вони культивували цілющі трави, виготовляли чаї, які користувалися попитом у споживачів з різних регіонів України. 
До війни щаслива сім’я мешкала в  Таврійському, - розвивали свою справу, успішно навчалися, запозичуючи європейський та світовий досвід. Анна  під егідою громадської організації «Рада жінок-фермерів у Запорізькій області», членкинею якої вона є, брала участь у ряді міжнародних проєктів з рослинництва. Планували розвивати вирощування амаранту, який має багато корисних властивостей і гарно росте у Запорізькому краї. Усі починання мали успішний розвиток не на голому ентузіазмі — довелося багато навчатися, їздити на курси, семінари, відвідувати виставки, всі заходи, де можна було дізнатися щось нове. 


Родина створила  унікальну компанію «Мега Фіт», яка спеціалізується на вирощуванні, заготівлі та виробництві натуральних фіточаїв і лікувально-профілактичних зборів. На власній ділянці вирощували м’яту, шавлію мускатну, амарант, волошку, а також збирали дикорослі трави — звіробій, хвощ, череду, аїр, календулу, ромашку. 
Завдяки  інноваційному гранту від програми UHBDP, у 2020 році вдалося відкрити власний сушильний цех. Міжнародні гранти дали змогу отримати необхідну професійну техніку — сушарки, подрібнювачі тощо, що дозволило гарно пакувати продукцію. На чаї з маркою «Мега Фіт» був великий попит, адже продукція вирізнялася високою якістю, була рідною, українською, екологічно чистою. Весь процес — від збирання до пакування — здійснювався вручну, з дотриманням традицій та екологічних стандартів.


Працювалося на високій ноті піднесення, проте  усі плани і сподівання Анни розчахнула війна. Прифронтовий Оріхівський район дуже швидко зазнав ворожої агресії, ворог  гатив і по Таврійському. Дуже нелегко молодій родині далося рішення полишити рідну домівку, де все обжите з любов’ю для спокійного мирного життя. Де зарубки з позначками, як зростали синочки, де на відстані руки рідні й друзі. На відстані серця зоставалася тоді 96-річна бабуся Анни, її життєвий оберіг і рідна душа.  Олександра Прокопівна нізащо не погоджувалась кудись виїздити, трималася навдивовижу спокійно, її глибока мудрість і незламність вселяла віру в те, що осоружні зайди недовго плюндруватимуть козацький край. Проте коли вороги стали нещадно гатити по Оріхівщині, треба було захищати передусім життя дітей, і вони поїхали на Захід України. 
Рослині, щоб прижитися на новому місці, потрібен сприятливий ґрунт, вдосталь сонячного тепла і світла, життєдайної вологи. Людині треба дещо більше — душевних щедрот від близьких, мотивації реалізувати свої можливості. Анна Іщенко, яка з родиною перебралася на Львівщину, прагнула відродити на новому місці бізнес та наповнити його новим змістом. Зараз, згадуючи ті часи, вона гарно відгукується про людей, які стрілися на тій дорозі. І той свій стан, коли дуже шкода було справи, яка живила все її єство і яку через війну довелося призупинити. 


Проте, не була б Анна дочкою Степу, - він, попри воєнну загрозу, покликав її в рідний Запорізький край. Тепер мешкають у Широківській громаді. Іще на Львівщині Анна слідкувала в Інтернеті за її діяльністю, зацікавила ГО «Клуб успішних пані», захотілося опинитися серед цих підприємливих сучасниць, відчула, що зможе бути з ними на одній хвилі. З’ясувала, чи не знайдеться роботи в громаді і отримала пропозицію на вільну вакансію в «Агенції розвитку». Це було і несподівано, і так привабливо – відкривалися нові горизонти! Повернулася,  отримала нове дихання, і на вищому рівні відроджує родинну традицію -  власну справу, що підтримує здоров’я людей і розвиток громади.
 

- Ми орендували будиночок в селі та приміщення для виготовлення і переробки рослин, - розповіла жінка.- Минулої весни  заклали розплідник пряноароматичних лікарських рослин, зараз там росте їх кілька десятків видів,  м’ята, шавлія, чебрець… Обживаємось - облаштували приміщення для виробництва та зберігання фіточаїв. І як же без мрії, хочеться  створити затишний дворик, у якому кожен відвідувач зможе спробувати чай із трав та побачити, як він створюється. 

У жінки  чиста і хороша аура, людям легко і приємно спілкуватися з нею. Органічно влилася в колектив громади, вона серед активістів, лідер, проєкт-менеджерка. Спершу не уявляла своєї місії на цій посаді, а нині взагалі відчула, що ця  справа їй до снаги. І колектив склався чудовий – однодумці, захоплені справою люди, завжди підтримають і підкажуть. Робота в  «Агенції» спрямована допомагати розвивати бізнес сільським жителям. Тут Анні знадобився потужний власний і професійний, і життєвий досвід. Робота надихає, результати мотивують. Анна разом з командою «Агенції розвитку» провели кілька «Бізнес-діалогів» для обговорень підприємництва у громаді.

— Ці спілкування з місцевими підприємцями допомогли нам спільно окреслити  траєкторії для розвитку та початку власної справи, - розповідає. - Це добре, що вони мають можливість відкрити для себе ці можливості. Однак я також розумію, що більшість з них стримують себе, адже часи важкі, наш регіон наближений до бойових дій, це не дає можливості прогнозувати далеку перспективу. Але все рівно,  відчуваючи підтримку сильної громади, якою є наша,  ті можливості, які є на даний час, розумію, що треба їх використовувати, особливо, якщо бізнес уже є і він працює. Важливо розуміти стратегію, прораховувати всі ризики. Колись же ця клята війна закінчиться!

Сама проєкт-менеджерка має хист до стратегічного планування.  І мислить творчо. Наприклад, вона вважає територію Широківської громади благодатною для життя, праці та відпочинку людей. Вважає, що, увімкнувши фантазію, тут  можна організувати контактні зоопарки, фермерські подвір’я, сироварні, маршрути вихідного дня, прогулянки до ставків. Поки що таких локацій дуже мало, а людям, виснаженим війною, потрібен ковток позитиву, і вони б завітали сюди. 
Анна також бачить перспективу у співпраці громади з підприємцями через локальні грантові ініціативи: «Це зміцнило б довіру до влади та стало реальним поштовхом для розвитку». А для того, щоб отримати грант треба мати  чітке бачення того, як бізнес буде функціонувати. 
Найбільшим бажанням молодої жінки, певна річ, є Перемога, коли зловісні ракети не летітимуть на її рідний край і люди, які через загрозу змушені були виїздити,  повертатимуться додому. Так повертаються в рідні краї, до свого гніздечка, лелеки, де найтепліше світить сонечко і наймиліше пахнуть трави. 


Ганна Кліковка

Фото з особистого архіву Анни Іщенко