Від початку року російські атаки на Комишуваську громаду посилилися. Особливу загрозу становлять FPV-дрони, які чатують на транспорт уздовж доріг.
Начальник чергової частини відділення поліції № 2 (Вільнянськ) Запорізького районного управління поліції Руслан Воронін розповів комунікаційникам ГУНП в Запорізькій області про небезпечні виїзди та людей, яких вдалося врятувати.
«Найбільшу небезпеку становлять так звані дрони-ждуни. Вони перебувають біля узбіччя й очікують, коли повз проїде автомобіль. Щойно з’являється ціль, безпілотник підіймається в повітря та завдає удару. Під загрозою не лише військові й поліцейські, а й звичайні цивільні люди», – розповідає Руслан Воронін.
Перед евакуаціями правоохоронці оцінюють оперативну обстановку, перевіряють інформацію про обстріли та обирають маршрут і час виїзду. За потреби залучають військових, волонтерів і представників капеланського патруля.
«Іноді сприятливішими для евакуації стають дощ або туман – за таких погодних умов безпілотникам складніше виявляти цілі. Але повністю безпечного часу на цій території немає», – пояснює поліцейський.
Один із найскладніших виїздів був до Таврійського, де допомоги потребував літній чоловік із пораненнями, який не міг самостійно пересуватися. Поліцейські разом із військовими вирушили до нього, однак дорогою опинилися під атакою FPV-дронів.
«Довелося сховати службовий автомобіль і пішки просуватися до будинку, де перебував поранений. Рухалися від одного будинку до іншого, шукаючи укриття. Часу на роздуми не було – людина потребувала допомоги», – згадує Руслан Воронін.
Чоловіка винесли на ношах і доправили до Запоріжжя, де передали медикам. Згодом поліцейський дізнався, що його стан покращився.
Сам правоохоронець неодноразово опинявся за крок від загибелі. Під час супроводу автобуса з представниками місцевої громади він повертався пішки до безпечного місця, коли почув звук FPV-дрона.
«Я почув, що FPV летить у мій бік, і прискорив крок, щоб дістатися укриття. Звук ставав дедалі ближчим. І раптом дрон упав буквально біля моїх ніг. На щастя, він не вибухнув. У той момент розумієш, наскільки тонка межа між життям і смертю. Для мене це було ніби другий день народження», – розповідає майор поліції.
Окрім порятунку цивільних, поліцейські виїжджають на місця загибелі людей, документують воєнні злочини росіян і транспортують тіла для судово-медичної експертизи.
Під час одного з таких виїздів до Таврійського правоохоронцям довелося пішки діставатися до місця загибелі місцевого жителя та виносити його тіло.
«Ми розуміли, що там небезпечно, але мусили виконати свою роботу. Тіло донесли до службового автомобіля на ношах і вивезли. А вже після нашого виїзду по цій території знову завдали ударів керованими авіабомбами», – пригадує Руслан Воронін.
Найважче в роботі евакуаційних груп – усвідомлювати, що деяких людей можна було врятувати, якби вони погодилися виїхати вчасно.
Поліцейські неодноразово переконують жителів залишити небезпечні території, пояснюють ризики та допомагають організувати порятунок. Проте не всі готові покинути рідні домівки.
«Люди кажуть: «Я тут народився, тут виріс і тут помиратиму». Ми пояснюємо, що залишатися небезпечно, залучаємо представників громади, старост, намагаємося переконати. Але іноді люди погоджуються лише тоді, коли снаряд уже влучив у їхній будинок і жити там більше неможливо», – ділиться Руслан Воронін.
Особливо складно наважитися на евакуацію літнім людям. За плечима – десятиліття життя у власному домі, господарство та спогади. Часто вони бояться невідомості або не мають рідних, які могли б їх прихистити. Водночас відмова виїжджати може коштувати життя.
Окрему увагу правоохоронці приділяють родинам із дітьми. Нещодавно їм вдалося евакуювати дві такі родини, які зрештою зрозуміли, що залишатися вдома більше не можна.
Запам’ятався поліцейському й виїзд до Юрківки. Там правоохоронці зустріли літню жінку, яка залишилася сама на своїй вулиці й не збиралася залишати домівку. Побачивши поліцейських, пенсіонерка не змогла стримати сліз.
«Вона була дуже здивована, що ми взагалі змогли доїхати до неї. Казала, що навіть військових давно не бачила, а тут приїхала поліція, щоб допомогти евакуюватися. Для неї це було неймовірно, адже вона розуміла, що цією вулицею майже безперестанку курсують ворожі FPV-дрони», – пригадує майор поліції.
Попри втому та постійну загрозу, поліцейські продовжують виїжджати до тих, хто потребує допомоги. Адже за кожним таким викликом – чиєсь життя, яке ще можна врятувати.
«Коли люди зустрічають нас зі сльозами на очах і дякують за те, що ми приїхали, розумієш, заради чого все це робиш. Кожне врятоване життя, кожна людина, якій вдалося допомогти, – це найбільша мотивація для поліцейського», – наголошує Руслан Воронін.
ВІдео можна подивитися
