Такі акції військова волонтерка Стелла Орел і родини військовополонених та зниклих безвісти проводять щотижня з травня минулого року
Вимога учасників лише одна - «Поверніть наших рідних додому».
Найдовше перебувають в неволі військові, які потрапили в полон ще на початку війни. Значна частина з них — оборонці Маріуполя з різних підрозділів Сил оборони, які у середині травня 2022 року вийшли в “почесний полон”.
Влада обіцяла, що через кілька місяців вони вже повернуться додому. Але вже четвертий рік захисники і захисниці країни зазнають катувань та інших жахіть в колоніях та СІЗО росії і на окупованій ворогом території України. Особливо нещадно нелюди катують бійців “Азову”, які дуже рідко потрапляють на обмін.
Серед учасників акцій у Запоріжжі вже є мами і дружини, які дочекалися свого сина чи чоловіка. На жаль, є і матусі, які не дочекалися своїх синів додому. Але вони продовжують приходити на акції і підтримувати інші родини
У суботу, 29 листопада, у Запоріжжі відбулися два заходи на підтримку військовополонених Маріупольского гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих - автопробіг і традиційна акція.
Своїми емоціями ділиться військова волонтерка Стелла Орел:
«Я вчора дуже змерзла. І відзразу подумала - а як хлопці і дівчата у полоні? Я зараз прийду додому, у мене все є - газ, вода, світло, я прийму гарячий душ, наллю собі гарячого чаю, потім піду у ліжко під теплу ковдру...
Що я відчуваю в цей момент? Я весь час думаю про полонених, мій мозок просто зашкалює від болю і страждання, і мені страшно уявити, як вони там? Їм ніхто не дасть ковдру, гарячий чай, вони не можуть прийняти гарячий душ, ліки.
Вони там проходять всі круги пекла, їх калічать, морять голодом, вони стоять по 16 годин в камерах... Ви можете уявити такий жах стояти 16 годин?! Пишу цей допис, а мені вже погано від того, що вони проходять такі тортури, знущання у російському полоні.
Я більше скажу: росіяни отримують від таких тортур моральне задоволення. Це жах, це нелюди!
Всі бачили, скільки нам повернули закатованих людей з російського полону, багато захисників вмирали від зупинки серця, яке не витримало катування. Також вмирали захисники від тяжкої хвороби, тому що росіяни відмовлялися надавати медичну допомогу, помирали наші герої від поранень.
Ми бачимо тяжкі наслідки у захисників, яким пощастило повернутися з полону - вони вже вдома вмирали від зупинки серця, яке також не витримало всі жахіття перебування у полоні.
Ми не маємо права мовчати, це наші люди, це наші захисники та захисниці України і ми маємо боротися за них, нагадувати всьому світу і нашій державі про полонених та безвісти зниклих. Полонені та безвісти зниклі - це біль України! Ми їх голос, ми їх надія на свободу! Світ, не мовчи!».
Фото з фейсбук-сторінок Стелли Орел і В'ячеслава Твердохліба
