Йде епоха: у запорізькому театрі заслужену артистку України проводжали оплесками

Сьогодні в театрі імені Магара попрощалися з заслуженою артисткою України Світланою Бобир, яка служила в театрі майже 60 років.

До речі, народилася актриса в Міжнародний день театру, тобто два головні свята її життя — професійне і особисте - поєдналися в одній даті.

Творчі досягнення актриси-легенди та її вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва відзначені нагородами. У 1994 році Світлана Бобир була удостоєна почесного звання “Заслужена артистка України”, у 2009 році вона буда нагороджена Почесною грамотою Запорізької обласної ради, а у 2019 році – орденом “За заслуги перед Запорізьким краєм” ІІІ ступеня.

Звістка про її смерть  викликала шок у колективі, адже актриса виходила на сцену майже до останнього дня свого життя. Серце... Смерть була легкою - Світлана Андріївна лягла спати і не проснулася.

Колектив театру був її другою родиною, її життям. Донька на церемонії прощання казала, що навіть ображалася через це.

У театр, тоді імені Щорса, Світлана прийшла 20-річною дівчиною, у 1969 році. Освіту здобувала паралельно з роботою — у 1973 році закінчила Театральну студію з підготовки акторських кадрів при Київському театрі оперети за спеціальністю "Артистка музично-драматичного театру".

«Одна з перших ролей – Ліза Бричкіна в драмі “А зорі тут тихі” – показала, що в театрі з’явилася акторка талановита, вдумлива, з багатою емоційною палітрою, - зазначається в некролозі, розміщеному на сайті закладу. - Яскравими сторінками в репертуарі театру були її Джейн у “Марії Тюдор” та Змія в “Маленькому принці”, Огюстина у “Восьми люблячих жінках” та Галчиха в “Без вини винні”, Сивілла в “Енеїді” та Наталя Семенівна в “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, Сара Бернар у “Сміху лангусти” і Відьма в “Майській ночі”, Софія Іванівна в “Любові при свічках” і Тьотя в “Позамежжі”, Домаха в “Загубленій любові” й Доллі де Фріз у “Театрі”, Ганна у “Фараонах” та Люсі Купер у “Далі тиша” та багато інших.

Кожна її роль була наповнена справжнім життям – яскраві деталі в пластиці й голосі, непідробні реакції та щирість робили образи Світлани Бобир незабутніми.

Вона чудово вміла створювати казкових персонажів, як от Жадібна Пацючка в “Олов’яному солдатику”. І навіть в епізодах була тією, кого запам’ятовував глядач: її Берта в “Тев’є-молочнику” була направду неперевершена!

Серед останніх ролей Світлани Андріївни – кумедна покоївка Айві у “Шаленій ночі”, Місс Бремен у “Неймовірному сеансі”, стара Льозниха в “Конотопській відьмі”, Довбишка в “Кайдашевій см’ї”, Вільма у “Смаку життя” та інші.

Глядачі запам’ятають Світлану Бобир як одну з найяскравіших артисток магарівської сцени. А для колег вона була партнеркою, з якою цікаво й легко працювати, та справжньою майстеркою сцени, в якої було чого повчитися, якої тепер дуже бракуватиме. Сумуємо через цю втрату і висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Світлани Андріївни Бобир. Нехай гарна й талановита людина спочиває з миром!»

На прощання зі Світланою Бобир прийшли її рідні, знайомі, колеги по сцені, на яку вона вже, на жаль, більше ніколи не вийде.  Священнослужитель відслужив панихиду.

Магарівці говорили про заслужену артистку України як про світлу й доброзичливу людину, чудову характерну актрису, яка в сценічній роботі поєднувала природні здібності та високий професіоналізм.

Гармонійне поєднання емоційності та вдумливості, пластичність, висока акторська техніка, вміння переходити від одного межового стану до іншого виявилися вже в перших великих ролях актриси, з яких вона починала свій творчий шлях.

Актриса завжди була на сцені щира і переконлива і це надавало можливість створювати у виставах характерні ролі. Вона була яскрава і колоритна Шинкарка у виставі «Гетьман Мазщепа», смішна у виставі «Смак життя», сувора Тьотя у виставі на малій сцені «Позамежжя/Запределье».

Для кожної героїні актриса знаходила власні фарби — яскраві чи пастельні, зовнішні характеристики образів. У театрі кажуть, що Світлана Андріївна особливо яскрава була в комедійних ролях.

- Світлана Андріївна віддала магарівській сцені 57 років життя, зігравши понад сотню різнопланових ролей у виставах класичного і сучасного репертуару, - зазначила директорка-художня керівниця театру Наталія Власова. - Вона створювала складні образи, була зворушлива, щира і в комедіях. Для своїх ролей знаходила щось особливе, яке не кожному вдається віднайти.

У театр Світлана Андріївна прийшла молоденькою дівчиною і за ці роки вона стала актрисою, яку по праву можна назвати корифеєм сцени. Її ролі назавжди залишаться в історії театру, а її усмішка — в наших серцях. Важко... Йде покоління, йде епоха. Але в наших серцях Світлана Андріївна назавжди залишиться на головній ролі».

Головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Віктор Попов поставив чимало вистав, в яких грала Світлана Бобир. Про актрису, яка відійшла у засвіти два дні тому, Віктор Васильович говорив з великою повагою і пошаною.

- Я буду пам“ятати Світлану Андріївну як талановиту актрису, як світлу виняткову особистість. Я вважаю, що вона буде нашим янголом-охоронцем. Зараз нам дуже потрібен захист, - сказав Віктор Попов.

Заслужена артистка України Наталія Зубик з Світланою Бобир працювала не дуже довго, але спогади про спільну роботу у виставах у неї дуже світлі.

“Нам усім дуже важко — тому що це сталося дуже несподівано, - поділилдася актриса. - Світлана Андріївна до останніх днів була з нами на сцені, працювала, віддавала себе справі, якій присвятила все життя.

Коли я прийшла в театр, актори її покоління були для мене прикладом. Я слідкувала за ними, дивилася їх розвиток, робила власні висновки.

Бачила, що Світлана Андріївна ніколи не відмовляється ні від якої роботи. Не важливо, це буде велика роль чи маленький епізод - вона завжди працювала з душею. Невеличку епізодичну роль вона грала так, ніби це роль усього її життя. Тому що театр Магара і був її життям.

Мені дуже хочеться згадати виставу на малій сцені, яку поставив Віктор Попов, де ми грали зі Світланою Андріївною (“Позамежжя/Запределье", прем’єра відбулася 25 березня 2017 року, ще одну роль грав заслужений артист України Євген Козьмік. - Авт.).

Мала сцена — це завжди тісний контакт з глядачами, там артист не може бути недостатньо щирим, з недостатньо відкритими серцем і душею. Світлана Андріївна змогла зробити так, що глядачі були співучасниками історії, яка відбувалася на сцені.

Це найвища оцінка для актриси, яка служила в театрі до останнього дня свого життя. Ми всі мали честь працювати, служити на одній сцені зі Світланою Андріївною Бобир”.

В останню путь заслужену артистку України, актрису Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В. Г. Магара Світлану Бобир за традицією проводжали оплесками. Небесна магарівська труппа  поповниться ще одним корифеєм і легендою театру..  Світла пам’ять світлій людині.

Фото з вистав: сайт театру імені Магара