Запорізький спецпризначенець поліції Артем Ткаченко віддав життя, рятуючи побратимів
Люблячий син, надійний товариш, вірний своїй країні офіцер - таким запам'ятають Артема Ткаченка. 8 квітня лейтенант поліції загинув від ворожого артобстрілу під час виконання бойового завдання на оріхівському напрямку. Йому назавжди залишиться 28 років.
Про життя і смерть захисника країни розповідпє відділ комунікацй ГУНП в Запорізькій області.
Народився майбутній правоохоронець 8 травня 1995 року в селищі Кам’яне Вільнянського району Запорізької області.
"Артемко був творчою дитиною. Завжди помічав красу в усьому. Захоплювався малюванням, ліпленням .Талановитий хлопчик був у мене. В нього було багато друзів, він був дуже позитивний, завжди з посмішкою", - розповідає мати Алла Миколаївна.
У 2010 році Артем успішно закінчив Кам'янську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Він сумлінно вчився, був справедливою людиною.
"Завжди мав щодо всього власну думку. Ця якість переросла в активну життєву позицію" - згадує про свого учня вчителька Лариса Федорівна.
У 2016 році Артем завершив навчання у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій, здобув вищу освіту за спеціальністю "економіка підприємств".
З 2016 до 2017 року проходив строкову службу в Збройних Силах України.
Рішення сина вступити до лав Національної поліції України, а тим паче до спеціального підрозділу, для батьків було неочікуваним.
Адже до цього хлопець працював економістом, бухгалтером. Та вже у квітні 2019 року, після успішного проходження конкурсу, Артем розпочав службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Запорізькій ообласті.
"Артем серйозно підготувався, пройшов конкурс - з 50 чоловіків взяли трьох. Він свідомо обрав для себе такий шлях", - каже батько Олександр Володимирович.
Мати ж додає, що про свій вибір син ніколи не жалкував, завжди позитивно, із захопленням розказував про службу, залюбки працював.
Керівництво та колеги Артема згадують його як компетентного, сумлінного співробітника, який користувався в колективі заслуженим авторитетом.
"Цілеспрямований, мав риси лідера. Я йому довіряв на сто відсотків, був завжди впевнений, що в мене надійно прикритий тил", - розповідає напарник на псевдо Глеб.
А командир Артема додає: "Я, як командир взводу, міг доручити йому завдання і був упевнений, що воно буде виконане".
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну напрямки служби батальйону поліції особливого призначення кардинально змінилися – бійців почали посилено готувати до участі в активних бойових діях.
Нову реальність поліцейський Артем Ткаченко прийняв рішучо. Згодом у складі оперативно-тактичної групи поліції спецпризначенець брав участь у боротьбі з окупантами. Працював у мінометному розрахунку та групах антидронової підтримки БПОП ГУНП в Запорізькій області, які діють на лінії бойового зіткнення.
У липні 2023 року Артема призначили інспектором взводу № 2 (забезпечення особистої безпеки) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Запорізькій області. А вже у лютому 2024-го- заступником командира взводу.
Уранці 8 квітня 2024 року у складі оперативно-тактичної групи поліції ГУНП в Запорізькій області він брав участь в операції на Оріхівському напрямку поблизу села Новоданилівка. Спецпризначенці мали надважливе завдання - прикрити вогневі позиції Збройних Сил України всіма можливими засобами.
Пообіді, коли розпочався мінометний обстріл, хлопці додатково отримали інформацію про дронову загрозу. Щоб завадити спостереженню за позиціями наших воїнів, Артем вибіг з окопу та відкрив вогонь з кулемета по ворожому безпілотнику. За декілька хвилин рашисти накрили групу спецпризначенців артою. Поліцейський загинув від снаряда, що розірвався неподалік.
Напарник Глеб, який в той трагічний момент був поруч на позиції та отримав поранення, добре пам'ятає ті останні хвилини:
"Надійшло повідомлення, що в наш бік рухається ворожий fpv-дрон. Ми зайняли позицію в окопі, щоб його збити. Згодом почули свист. Долі секунди й "приліт". Я прийшов до тями, до Тьоми підліз, але зрозумів, що - все".
Артема Ткаченка поховали на кладовищі у рідному селі. Молодий, енергійний та амбітний, він по-справжньому цінував та любив життя, мав багато планів і мрій на майбутнє, які так і не встиг втілити їх в реальність.
За проявлені героїзм та особисту мужність поліцейського посмертно нагородили відзнакою "За оборону України".
У Кам'яному в пам'ять про героїчно загиблого земляка на фасаді школи, де він вчився, встановили меморіальну дошку.
