Щодня Запорізька область потерпає від російських обстрілів. Внаслідок цього страждає не лише населення та інфраструктура, а й довкілля регіону. Снаряди, ракети та безпілотні літальні апарати завдають масштабної шкоди екосистемам, наслідки якої мають довготривалий характер. Збитки від цих дій фіксують державні органи та профільні структури, використовуючи затверджені методики оцінки шкоди довкіллю.
Фіксація екологічних злочинів та які суми збитків уже нараховані
Державна екологічна інспекція Південного округу на території Запорізької та Херсонської областей документує збитки, завдані довкіллю внаслідок збройної агресії. Відповідно до затверджених методик проводяться розрахунки шкоди, заподіяної земельним ресурсам і ґрунтам, атмосферному повітрю, водним ресурсам, природно-заповідному фонду та лісам.
Начальник управління державного екологічного нагляду природних ресурсів та промислового забруднення Запорізької області Держекоінспекції Південного округу Павло Касілов повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення інспекція зафіксувала 1408 подій, пов’язаних із завданням шкоди довкіллю.
«Виїзди для обстеження територій після прильотів здійснюються лише у місця, де дозволяє безпекова ситуація. Деякі населені пункти досліджуються дистанційно», — зазначив Касілов.
З початку повномасштабного вторгнення здійснені розрахунки по 1197 подіях. Загальна сума збитків на території Запорізької області становить 26 млрд 760 млн 571 тис грн.
Під час обстежень відібрано 223 проби ґрунту для подальших лабораторних досліджень. Для аналізу використовується відповідне лабораторне обладнання та затверджені методики.
«Усі збитки потім передаються до правоохоронних органів, Державної екологічної інспекції, оперативного штабу для пред'явлення у судових органах та стягнення збитків з країни-агресора», — пояснив екоінспектор.
За даними Держекоінспекції, з початку повномасштабного вторгнення у Запорізькій області зафіксовано такі екологічні втрати:
Неорганізовані викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря — 21,79 млн грн. Загальна маса забруднюючих речовин — 2,86 млн тонн.
Пожежі та згоряння об’єктів: загальна площа згоряння різних об'єктів — 167 340 м²; площа лісових пожеж та згоряння інших насаджень — майже 4 тисячі гектарів; кількість згорілих нафтопродуктів, газу та інших речовин — 1307 тонн.
Забруднення та засмічення земельних ресурсів і ґрунтів — 24 млрд 375 млн 129 тис грн. Загальна площа забруднених земельних ділянок — 182 439 м², площа засмічених земельних ділянок — 425 078 м².
Збитки водним ресурсам — 3 млн 722 тис грн. Внаслідок збройної агресії у річку Дніпро потрапило близько 11,9 тонн нафтопродуктів.
Збитки територіям та об’єктам природно-заповідного фонду — 1,5 млрд грн.
Основними джерелами забруднення стали уламки боєприпасів, продукти вибухів і горіння, а також відходи руйнування будівель та інфраструктури. Саме ці чинники формують довготривалі екологічні ризики для регіону.
Як саме війна знищує довкілля: ґрунти, водойми,
повітря та ризики для здоров’я
За словами Павла Касілова, земельні ресурси області забруднюються насамперед уламками боєприпасів, ракет та безпілотних літальних апаратів.
«Також збільшується кількість відходів руйнування — будівель, споруд, об'єктів, у які потрапили ці боєприпаси», — зазначив екоінспектор.
Під дією вибухової хвилі уламки розповсюджуються на значну площу, що призводить до засмічення територій земельних ділянок. Особливо небезпечними є випадки, коли влучання відбувається у відкритий ґрунт.
«Якщо влучання відбувається у відкритий ґрунт, то він забруднюється продуктами горіння вибухових пристроїв, ракет, ракетного палива, згоряння вибухівки», — пояснив Павло Касілов.
Унаслідок цих процесів у ґрунтах утворюються токсичні хімічні сполуки.
«Це важкі метали, органічні речовини, які мають здатність накопичуватися в ґрунтах. Вони призводять до довготривалих негативних наслідків і деградацій ґрунтів», — наголосив він.
Фахівець з екологічної безпеки мережі «Довкола» Максим Сорока повідомив, що разом із колегами досліджував річки Суху, Мокру, Кушугум, Конку, Молочну, а також річки правого берега в межах Запоріжжя.
«Війна не створила нових проблем для цих річок. Наприклад, якщо взяти річку Конка, там якість води покращилась», — зазначив він.
Водночас у Бердянську, колишньому Приморському районі, Мелітополі та в районі Молочного лиману ситуація інша.
«Складається враження, що окупанти відключили всі очисні споруди. Вони не звертають уваги на екологічні стандарти щодо поводження зі стічними водами», — наголосив дослідник, додавши, що це зафіксували за допомогою супутникових досліджень і повідомлень у соціальних мережах.
За словами Максима Сороки, у 2025 році в затоці біля Бердянська зафіксували безпрецедентні за весь період спостережень масове цвітіння води та велику кількість медуз, що свідчить про накопичення стічних вод.
Ще однією проблемою війни стало збільшення кількості пластикового сміття через використання пластикової тари для води й продуктів.
Але це можна вирішити. За словами Сороки, після деокупації, на етапі зеленого відновлення та після гуманітарного розмінування територій пластик або захоронять, або утилізують.
Основним джерелом забруднення атмосфери в регіоні, за словами екоінспектора Павла Касілова, є згоряння об’єктів цивільної та промислової інфраструктури, рослинності, нафтопродуктів і газу.
Павло Касілов підкреслив, що Запорізька область і до повномасштабного вторгнення була промислово навантаженим регіоном.
«У нас і так промисловий регіон, навантажений відповідними викидами, різноманітними галузями виробництва. А викиди внаслідок збройної агресії створюють значне додаткове навантаження», — сказав він.
За словами фахівця, загальна маса забруднюючих речовин, які надійшли в атмосферу області внаслідок війни, перевищує 2,86 млн тонн.
«Це значна кількість тих викидів, які не мали з'явитися і створюють додаткове навантаження на атмосферне повітря регіону», — наголосив Касілов.
Екоінспектор зауважив: «Усі ці речовини — небезпечні, токсичні та мають негативний вплив на здоров'я. Вони можуть накопичуватися в організмі людини та шкодити йому».
Саме тому, за його словами, фіксація екологічних злочинів є критично важливою.
«Усі збитки та розрахунки з усіма матеріалами передаються до правоохоронних органів, апарату Державної екологічної інспекції. Там ці матеріали акумулюються, проходять процедури експертних перевірок та інші необхідні дії, — пояснив екоінспектор. - Потім вони, згідно з міжнародним законодавством, європейським законодавством, будуть пред'явлені країні агресору. Усі можливі заходи інспекція вживає. Подальші дії залежать від інших компетентних органів», — підсумував Павло Касілов.
Військові злочини проти довкілля: оцінка експерта
Фахівець з екологічної безпеки мережі «Довкола» Максим Сорока наголосив, що екологічні проблеми на територіях активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях мають принципові відмінності.
«Слід відрізняти екологічні проблеми на тих територіях, де ведуться активні бойові дії, та на окупованих територіях. Адже екологічні проблеми у кожної з цих територій різні», — зазначив Сорока.
Першим і міжнародно визнаним аспектом екологічної загрози експерт назвав окупацію Запорізької атомної електростанції в місті Енергодар.
«Це є військовим злочином, порушенням правил ведення війни, що ставить під загрозу екологічну безпеку всього Причорноморського регіону з різних аспектів», — наголосив фахівець.
За його словами, ситуація залишається складною, але контрольованою.
«Вперше в історії людства окупація і воєнні дії на такому небезпечному об'єкті», — підкреслив еколог.
Максим Сорока звернув увагу на ще одну критичну проблему — масове знищення лісозахисних смуг у південно-східних регіонах України.
Він нагадав, що наприкінці 1950-х-1970-х років у Запорізькій, Херсонській та Донецькій областях була створена система лісозахисних смуг як складна інженерно-біологічна мережа.
«Ведення будь-якого сільського господарства на цих територіях можливо було тільки з розбудовою цієї складної інженерно-біологічної мережі», — зазначив еколог.
До її створення регіон потерпав від пилових бур і вітрової ерозії.
«У 50–60-х роках взимку були величезні пилові бурі, міжвегетаційний період, сильні вітри без снігу, що здували з тієї ріллі землю», — пояснив Сорока.
Еколог наголосив, що нині бойові дії фактично ведуться в межах цих лісозахисних смуг.
«Зараз ми бачимо, що триває війна “у посадках”. Це стало крилатою фразою, але не всі розуміють, що означає “посадка”. Це саме в цих лісозахисних смугах», — зазначив він.
За його словами, Запорізька область займає друге місце за кількістю знищених лісозахисних смуг, поступаючись лише Донецькій.
«Саме на територіях, які межують з Донецькою областю, наприклад, у Пологівському районі, колишньому Токмацькому та південніше, лісозахисні смуги знищені майже всі», — повідомив Сорока.
Еколог підкреслив: «Знищення лісосмуг — величезна проблема для сталого розвитку цих територій».
За його словами, лісозахисні смуги виконували ключову роль у регулюванні мікроклімату та водного режиму.
«Для сільського господарства лісозахисні смуги допомагали затримувати сніговий покрив. Це балансувало мікроклімат і водний режим», — пояснив він.
«Без лісозахисних смуг запас вологи в ґрунті буде зменшуватися, вітром будуть виноситися ґрунти. Так утвориться вітрова ерозія ґрунтового поля», — наголосив Сорока.
Особливо небезпечними ці процеси є для чорноземів.
«На цих територіях дуже цінні та високопродуктивні чорноземи. Без лісозахисних смуг воно все видується далі на північ, де є великі населені міста», — зазначив він.
Еколог звернув увагу, що ці міста й без того зазнають впливу промислових викидів, а пилові бурі створять додаткове навантаження на якість повітря.
Відходи руйнування, деградація ґрунтів і вода: наслідки на десятиліття
Наступною загальною екологічною проблемою, на яку звертають увагу фахівці, є величезна кількість відходів, утворених унаслідок руйнування населених пунктів.
Максим Сорока навів приклад колишнього Оріхівського району Запорізької області.
«Якщо брати Оріхівський район — майже 70% всього житлового фонду зруйновано, як і інженерні мережі. Все перетворилось на величезну купу відходів руйнування, які просто лежать та заростають», — зазначив еколог.
За його словами, для природи ці відходи наразі не є критичною проблемою, однак у разі повернення людей виникають серйозні виклики: «Ці відходи треба кудись подіти, а для цього зібрати та витратити величезні ресурси», — пояснив Сорока.
Еколог звернув увагу, що до повномасштабної війни використання природних ресурсів відбувалося поступово і рівномірно впродовж десятиліть.
«Суспільство десятки років видобувало природні ресурси та інвестувало у житловий фонд, інфраструктуру тощо. Об'єм природних ресурсів, які потрібно було використати, був рівномірно розподілений на ці роки», — зазначив він.
Натомість війна призвела до одномоментного знищення значної частини створеного.
«Зараз у нас це все знищено, утворилася величезна купа відходів, — наголосив експерт. - Для відбудови територій потрібно буде використати колосальну кількість природних ресурсів: деревини, мінеральних ресурсів, будівельних матеріалів тощо. Це буде величезне навантаження на всі природні екосистеми поблизу», — зазначив він.
Еколог пояснив, що існують наукові технології переробки відходів руйнування, однак їх застосування обмежене: «Як показує практика інших війн, ця технологія не може бути застосована через величезну кількість відходів та економічні чинники», — зазначив Сорока.
За його словами, у більшості випадків економічно простіше використовувати нові природні ресурси.
Еколог навів приклади локальних практик переробки в Україні.
«На Харківщині та Київщині були такі локальні кейси, але це все дуже показові речі», — зазначив він.
Найпоширенішим варіантом переробки відходів руйнування є створення вторинного щебеню, який можна доцільно використовувати, наприклад, в дорожньому будівництві або для заповнення пустот.
Однак для житлового будівництва такі матеріали не відповідають необхідним стандартам якості.
«Якщо ми говоримо про матеріали, з яких робляться будинки, то очікуємо, що вони матимуть відповідну якість. І тут якраз всі відновлені матеріали програють», — наголосив він.
Сорока зазначив, що наразі є лише один практичний позитивний приклад утилізації відходів: «Єдине, що із практичних кейсів, які зараз є в Україні, — громади окремо визбирують профілі пластикових вікон. Вони дуже легко перетворюються на гранулу, з якої далі можна виготовити дешеві матеріали. По якості вони будуть набагато гірші. Це єдиний наразі дійсно позитивний кейс», — зазначив еколог.
Окремий блок екоциду, за словами фахівців, — масштабна деградація ґрунтів у зоні бойових дій та на прифронтових територіях.
Еколог Максим Сорока пояснює, що війна впливає на ґрунти по-різному, зокрема через фортифікаційні споруди. Під час риття окопів на поверхню піднімається материнська порода, а родючий шар перемішується з нижніми шарами ґрунту. У результаті зменшується родючість і продуктивність земель.
Війна впливає і на водні об’єкти. Екологи мережі «Довкола» разом із «Екосенс» та іншими організаціями проводили трирічне дослідження водойм. Зокрема, суттєво постраждала річка Молочна — окупанти викачують із неї воду.
Також у 2025 році, за словами еколога, не було за всю історію спостережень стільки медуз у Бердянську та цвітіння моря. Еколог пов’язує це з тим, що на окупованій території, ймовірно, не працюють очисні споруди: у Мелітополі та Бердянську вони були, а в Молочний лиман стоки потрапляють через річку Молочна.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначив, що через забруднення ґрунтів уламками та хімічними елементами на окремих територіях неможливо працювати — і їх консервують. Він також припускає: після завершення війни потрібні лабораторні дослідження, щоб визначити, чи придатна земля до використання, чи її потрібно консервувати — як це було в Європі після Першої світової війни.
Екоцид як злочин і спадок для майбутніх поколінь
Підсумовуючи вплив війни на довкілля, Максим Сорока наголошує: «Мова йде не про окремі екологічні інциденти, а про системне знищення природного середовища».
Сукупно ці процеси — забруднення довкілля, руйнування екосистем і наслідки обстрілів — формують масштабні екологічні наслідки війни, які можуть впливати на регіон тривалий час.
За його словами, масштаби шкоди виходять далеко за межі локальних проблем.
«Це не історія про один зруйнований ліс чи одну забруднену річку. Це проблема на рівні регіонів і навіть держави», — підкреслив він.
Еколог наголосив, що більшість завданих природі збитків мають довгостроковий або незворотний характер. Екосистеми не відновлюються за рік чи два. Це процес на десятки років, а в окремих випадках — на покоління.
«Навіть якщо припиняться бойові дії, наслідки залишаться з нами надовго», — додав він.
Людина не завжди здатна повністю компенсувати завдану шкоду: «Ми можемо частково відновлювати, рекультивувати, очищати. Але повернути природу в той стан, у якому вона була до війни, часто неможливо», — зазначив еколог.
За словами експерта, наслідки війни для довкілля відчуватимуть не лише сучасники: «Ми залишаємо ці проблеми нашим дітям і онукам. Вони житимуть із замінованими територіями, забрудненими ґрунтами, зруйнованими ландшафтами».
Еколог підсумував, що війна в Україні створила безпрецедентний за масштабами екологічний виклик.
«Екоцид — це не метафора і не гучне слово. Це точне визначення того, що відбувається з довкіллям під час війни», — резюмував Максим Сорока.
Чому екоцид досі не є міжнародним злочином
Юрисконсультка Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Соломія Баран наголошує, що на міжнародному рівні екоцид досі не визнаний окремим злочином. У жодному міжнародному правовому акті немає його визначення, а отже — і прямої кримінальної відповідальності.
Ідея криміналізації екоциду виникла ще під час війни у В'єтнамі після масового знищення екосистем внаслідок використання гербіцидів. Тоді правники та науковці почали говорити про екоцид як міжнародний злочин у контексті воєнних дій. Нині цю тему активно просувають, зокрема, малі острівні держави, які гостро відчувають наслідки змін клімату.
Водночас міжнародне гуманітарне право частково враховує шкоду довкіллю під час війни. Стаття 8.2.б(4) Римського статуту Міжнародного кримінального суду визнає воєнним злочином умисний напад, якщо він наносить масштабну, довготривалу та серйозну шкоду природі, явно надмірну щодо очікуваної військової переваги. Проте ці критерії не мають чіткого тлумачення.
«Наразі немає пояснень, що саме вважати масштабною, довготривалою чи серйозною шкодою. Тут багато залежить від України — у формуванні підходів до розуміння цих термінів», — зазначає юристка.
Через відсутність міжнародної криміналізації екоциду практики притягнення до відповідальності за нього фактично немає. Теоретично може застосовуватися згадана норма Римського статуту, проте прецедентів її використання поки що не існує. Водночас Україна може стати першою державою, яка спробує застосувати цю статтю для притягнення агресора до відповідальності.
На національному рівні єкоцид криміналізований статтею 441 Кримінального кодексу України, однак її формулювання є застарілим та нечітким. Закон не пояснює, що саме вважати екологічною катастрофою та які дії підпадають під це визначення, що ускладнює правозастосування.
Попри це правоохоронні органи вже кваліфікують окремі дії агресору як екоцид і ведуть розслідування. За словами Соломії Баран, є потреба удосконалити статтю, зробивши її зрозумілішою, а також чітко розмежувати екоцид та воєнні злочини, зважаючи на намір і мету діяння.
Юристка також наголошує на необхідності оперативної фіксації шкоди довкіллю: природа має властивість до відновлення, і зволікання може призвести до втрати доказів, важливих для національних та міжнародних судів.
Валерія Константинова
Відео Сергія Мельника
