Навіть невеликі зелені ініціативи можуть впливати на мікроклімат міста та психологічне відновлення жителів.
З таких маленьких кроків, «щоденних» просторів – дворів, скверів і шкільних подвір’їв – починається стратегічна мережа парків, річкових берегів і зелених коридорів. Це місця, які можуть працювати не лише для охорони природи, а й для психологічної реабілітації, підтримки здоров’я та соціальної згуртованості.
Однією з доступних ідей, що не потребують великих бюджетів, є гарденотерапія та створення «диких садів» у міському середовищі.
Гарденотерапія: простір для зцілення
Запорізькі сквери, вулиці і двори, подвір’я закладів освіти можуть бути просторами психологічного відновлення. За даними досліджень, які оприлюднив Гарвардський університет, навіть 20 хвилин у зеленому просторі знижують рівень кортизолу (гормону стресу) та покращують настрій.
Для українців це має особливу цінність під час війни: озеленені території стають «острівцями безпеки» та місцями, де можна перевести дух, відновити сили й повернути відчуття контролю.
«Один з сучасних напрямів оздоровлення та реабілітації, що базується на догляді за рослинами та створенні зеленого середовища - гарденотерапія. В міських умовах, зокрема в Запоріжжі, вона набуває особливого значення, бо поєднує в собі турботу про власне здоров’я, покращення психологічного стану та озеленення середовища, яке часто потерпає від надлишку бетону й нестачі зелених зон», - пояснює кандидатка сільськогосподарських наук, доцентка Хортицької національної академії, експертка з гарденотерапії Наталя Дерев’янко.
Серед переваг гарденотерапії в міських умовах варто відзначити її позитивний вплив на психоемоційний стан, зниження рівня стресу та тривожності, розвиток уважності й відповідальності. Вона сприяє соціалізації, бо може об’єднувати містян/ок у спільних проєктах з озеленення дворів або парків.
Також зелені насадження покращують мікроклімат міста, зменшують кількість пилу та прикрашають середовище.
Садотерапія по-британськи та по-запорізьки
В містах Європи набувають популярності тенденції збереження «дикої» природи. Зокрема в Великій Британії існують практики, які ми можемо впроваджувати вже зараз, бо вони не потребують великих бюджетних вкладень і людських ресурсів комунальних підприємств.
Радниця ГО «Екосенс» Вікторія Сокіл, яка досліджує британські практики садотерапії для впровадження в Україні, розповідає:
«Пряні трави та пахучі дикі квіти на кожному кроці. Ромашку, маки, васильки як різнотрав’я не косять, а сіють спеціально. В садах і на клумбах, вздовж трас, на кругових перехрестях і розв’язках, які в Англії, здається, на кожному кроці, а також на власних ділянках.
Широко розповсюджені будиночки для комах, годівнички для птахів. І це не просто модний тренд в дизайні, а філософія життя, що відображає глибокі екологічні, психологічні та соціальні зміни в свідомості англійців. Це прагнення до гармонії з природою, повернення до автентичності та створення стійких екосистем».
Йдеться не про «неохайність», а про нову норму, що поєднує екологію і психологію. Дикий, або «некерований», сад:
- знижує тепловий стрес і потребу в поливі (стійкі види, мульча, затримання вологи),
- збагачує кормову базу для запилювачів і птахів,
- збільшує біорізноманіття на одиницю площі,
- формує сенсорні сценарії відновлення для людини. Її спостереження надзвичайно практичні для запорізьких дворів, парків/скверів, закладів освіти.
В екологічному аспекті це збереження біорізноманіття та повернення до природи, в психологічному - догляд за «диким садом» знижує стрес, допомагає розвинути терпіння та прийняття і сприяє відновленню глибокого зв'язку з природою, а в естетичному - це відхід від жорстких ліній і контролю до більш вільних, динамічних форм, які змінюються протягом сезонів.
«Така естетика відгукується на сучасне прагнення до автентичності та відмови від штучних стандартів, допомагає глибше зрозуміти власне себе як людину», - каже Вікторія Сокіл.
Зробити зони «дикого саду» нескладно, головне мати бажання та інструменти і любити природу. А матеріали - всі рослини, що ростуть поруч із нами. До того ж, процес може мати ще одну функцію: об’єднуючу.
Створення дикого саду та догляд за ним допоможе знайти однодумців і, можливо, навіть друзів. Тобто, матиме й соціальний аспект, що після тривалого карантину та під час війни потрібен запоріжцям.
Що посадити?
Для нашого обласного центру з теплим і посушливим кліматом і великою кількістю сонячних днів Наталя Дерев’янко радить обирати культури, що добре витримують спеку та нестачу вологи: «На прибудинкових територіях і в парках варто висаджувати посухостійкі декоративні рослини - лаванду, шавлію, барбарис, ялівець, туї, які не потребують надмірного догляду та одночасно прикрашають простір».
Втім, сам процес догляду за зеленими насадженнями в місті може бути різним за складністю.
Озеленення клумб або контейнерних садів у дворі потребує регулярного поливу, прополювання та підживлення, тобто більшої відповідальності. Найскладнішим є створення громадських садів або невеликих городів на відкритому ґрунті: тут потрібна організована робота кількох людей і системний догляд.
Крім того, в Запоріжжі актуальною є проблема посухи та нестачі води, тому регулярний полив стає обов’язковою умовою успішного вирощування рослин.
Слід також пам’ятати про безпеку: не обирати високі густі кущі для висадки в місцях, де потрібна видимість.
Це приклади лише двох напрямків, які в Запоріжжі цілком реальні як у домашніх, так і в громадських просторах – гарденотерапії та дикого саду. Вони поєднують естетику, користь для здоров’я та екологічну цінність, а їх складність можна обирати залежно від можливостей і бажань людини. Але навіть маленький дикий сад біля вашого дому – це крок до великої зеленої стратегії міста. Почнімо з того, що можемо зробити вже сьогодні.
Автор: Юлія Коробець, фото: ГО «Екосенс»
