До різдвяно-новорічних свят обласний історико-краєзнавчий музей ім. Я.П. Новицького створив виставку, яка поверне в дитинство людей поважного віку.
Всього на виставці представлено понад 200 експонатів.
Музейники облаштували затишний куточок біля ялинки, у якому розмістили стареньке кресло-качалку, вкрите пледом, стаціонарний телефон і телефонний довідник, транзистор, фотоапарат, старовинний годинник, новорічну листівку з привітанням і кришталеву вазочку з цукерками (кришталь був показником достатку родини, правда, вазочки й бокали купити в умовах суцільного дефіциту було практично неможливо).
Щоб ні в кого у відвідувачів не було сумнівів, що це раритети, зазначили, що відтворили інтер“єр кімнати 90-х років ХХ ст. І повісили настінний календар за 1991 рік.
В експозиції насправді багато речей, які на сьогодні є вже раритетними — їм по 50 років і більше. Це, зокрема, скляні ялинкові прикраси — космонавт, кукурудза, кремлівська зірка, якою в радянські часи замінили різдвяну. А також — ключка, коньки, лижі, санчата, старі світлини тощо.
Родзинкою виставки є речі з різдвяним сюжетом, вирізаним на перламутрі. “Такі речі зустрічаються у болгарського та албанського населення, - розповідає старший науковий співробітник відділу історії краю Ольга Чайка. - Вони були привезені з Палестини у 19 столітті. Люди їздили по святих місцях і звідти привозили. Поясні пряжки потім обрамляли металом. Такі речі присутні в музейній експозиції, де представлені болгари і албанці".
На виставці представлені фрагмент перламутрової вставки до пряжки і велика мушля з сюжетами на тему Різдва Христова — волхви, діва Марія. В музейній колекції є також речі з різьбленням по перламутру на тему Благовіщення, а ще - святий Георгій в такому ж виконанні.
Оскільки виставка присвячена Різдву, то на ній знайшлося місце персонажам, без яких святкове дійство не обходиться — це Коза, Чорт.
Виставку органічно доповнють 20 дитячих тематичних малюнків.
“Роботи музею надала Лариса Рибницька, голова міської правління міської громадської організації “Запорізька асоціація мистецтв”, - розповіла завідуюча відділом новітньої історії музею Ірина Коробова. - Авторам — від 9 до 19 років. Дітям запропонували намалювати, як вони собі уявляють різдвяних янголів"
До речі, днями у музея був черговий день народження. Музейники відзначили його креативно — яскравим івентом «Зимова феєрія».
«Ми прожили цей день разом, і ось як це було:
Майстерня зимового дива: ми майстрували дрібнички, які прикрашатимуть ялинки наших гостей. Адже речі, створені власноруч, мають особливу силу – вони зберігають тепло моменту.
Для найменших шукачів пригод відбувся квест «Слідами різдвяного дива». Малеча з азартом шукала частинки зірки, які дбайливо залишив для них Янгол. А коли зірка нарешті засяяла цілою, то кожен отримав солодку нагороду за свою щирість та наполегливість.
Зала археології перетворилася на місце детективних розслідувань. Дорослі та діти розгадували підказки, які залишив загадковий археолог Стефан Невідомий.
Окремим дарунком для душі став виступ вихованців ЗДМШ №1. Ансамбль «Accolada» наповнив зали музею потужним і водночас ніжним звучанням акордeонів та баянів.
Івент «Копитна революція» додав нам усім драйву та гарного настрою – це був наш теплий жарт серед зими, але з характером!
Протягом дня також діяло «Родинне чаювання». Це був той самий затишний момент, коли гаряча чашка в руках стає символом дому та єднання.
Дякуємо всім, хто став частиною нашої казки. Ви наповнили музей життям! Зберігаємо традиції, плекаємо пам'ять, віримо у світло. Миру та тепла вашим родинам!», - говориться у повідомленні на фейсбук-сторінці обласного історико-краєзнавчого музею імені. Я.П. Новицького.
Усі бажаючі могли залишити на спеціальній дошці побажання на свята.
Приходьте у музей за позитивними емоціями! Для відвідувачів тут створена спеціальна святкова локація, де можна біля ялинки зробити атмосферні світлини.
Історія одного фото з виставки
Різдвяні традиції були не лише на західній Україні але і на східній і південній теж, тому помилково вважати що лише Галичина є законодавцем наших українських традицій.
Зима, 1905 року. Троє друзів із різдвяною зіркою у руках ходять по селу від хати до хати. Це не захід України, а село Сергіївка, що на Донеччині. У центрі світлини — Марко Залізняк. Цей знімок хлопчак зробив самотужки, прив’язавши мотузку до затвора фотоапарата.
Згодом фотоаматор увійде в історію як той, хто зафіксував на своїх світлинах найстрашніші події 1930-х років Голодомор, колективізацію та розкуркулення.
Співаючи на Різдво колядки з друзями, 12-річний Марко й гадки не мав, що зима 1905-го стане для нього доленосною. Тоді хлопець наколядував 4,5 карбованці сріблом. Що робити із цим заробітком спершу не знав.
"Після свят ці гроші віддав своєму татові, а він каже: "Мені твої гроші не потрібні. Нехай будуть у тебе, чи ти їх доведеш до ума?", — згадував згодом Марко Залізняк.
Невдовзі школяр натрапив у газеті на оголошення: "Займись фотографией!". Тож вирішив за наколядовані гроші придбати фотоапарат.
Грандіозну покупку Залізняк описав у своєму щоденнику: "З цими грішми я пішов до начальника пошти, який виписав мені переказ коштів в місто Харків на адресу, яка була вказана в газеті, і через тиждень в слободу Сергіївка прийшла посилка — фотоапарат фірми "Анатолій Вернер і Ко" та посібник, як користуватися фотоапаратом".
На початку ХХ століття зробити світлину міг дозволити собі далеко не кожен, а фотоапарат у селі — цілковита рідкість.
Юний Марко за посібником освоїв апарат і навчився знимкувати. Спершу світлини проявляв у конюшні при відкритих дверях, тож спроби були невдалими. Але хлопець не впав у відчай і майже ніколи не розлучався з фотоапаратом.
"Згодом до нас у село приїхало німецьке сімейство, і я побачив, як їхній син проявляє фото в кімнаті, зовсім закриваючи вікна ковдрою. Я став робити так само, і в мене почали гарно виходити знімки", — пригадував фотоаматор.
Професійно займатися фотографією Марко Залізняк почав у роки Першої світової війни. Року 1916-го його світлину опублікували на обкладинці журналу "Огонек", що свідчило про неабиякий успіх.
Залізняк прожив 89 років і залишив по собі понад 5 тисяч фотознімків. Найціннішими із них стали світлини розкуркулення та Голодомору 1932–1933 року.
