Вночі 28 липня 2022 року росія скоїла один з найкривавіших з початку повномасштабної війни терористичних актів, внаслідок якого у колонії в Оленівці загинули 54 бійця полку “Азов”. Ще понад 130 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Росіяни вкотре продемонстрували світові свою жорстокість та цинічність, а спроба приховати власний злочин, звинувативши в загибелі "азовців" Україну,  показала ще і їхню брехливу натуру.

Теракт став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, гарантувати їхню безпеку та життя.

Цьогоріч вперше 28 липня Україна відзначає День вшанування пам’яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань і цивільних, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

Це день памʼяті про тих, хто до останнього залишався нескореним.  Ми згадуємо їхні імена, їхню мужність, їхню жертву. У ворожих катівнях і досі перебувають тисячі українців — військових і цивільних. Памʼятаємо про них.

Україна щодня працює над тим, щоб всі її громадяни, що перебувають у полоні, якнайшвидше повернулись додому. Чекаємо кожного й кожну.

28 липня - це день, що болить. Зранку у Запоріжжі біля “Дерева Пам’яті” керівники влади та силових структур, ветерани вшанували тих, хто  потрапив у полон і не повернувся додому.

А 26 липня меморіальні заходи провели родини військовополонених та загиблих героїв, друзі захисників та їх побратими. Цього дня у Запоріжжі пройшов автопробіг та акція пам’яті біля Фонтану Життя, яку разом з родинами організувала військова волонтерка Стелла Орел.

На площі свічками в обрамленні колючого дроту учасники виклали цифру “28”, встановили табличку з датою теракту в Оленівці і два прапори — "Азову" і чорно-білий Прапор надії, символ повернення усіх українців, які знаходяться у ворожому полоні. Свічки під час акції запалили...

Акцію розпочали з хвилини мовчання за загиблими, після її закінчення пролунала молитва українського націоналіста.

“Три роки тому росіяни влаштували жорстокий та цинічний військовий злочин у Волноваській колонії №120 в Оленівці, де утримували захисників Маріуполя, які за наказом вищого керівництва країни вийшли у почесний полон з “Азовсталі”, - нагадала Стелла Орел. - За попередньо складеними списками 193 бійці “Азову” були переведені до окремого ангару на території промислової зони колонії.

У ніч на 29 липня пролунали сильні вибухи... росія свідомо влаштувала кривавий теракт. 54 воїни “Азову” були жорстоко вабиті. Понад 130 — понівечені та поранені. Це було не тільки масове вбивство “азовців”. росіяни зробили показову смертну кару. Вони не змогли перемогти бійців на полі бою, тому вчинили вбивство беззбройних оборонців Маріуполя.

Це прямий доказ військового злочину над українськими військовополоненими.

Оленівка — це ніч, яка розірвала наші серця назавжди. Минуло три роки. Але міжнародні організації, Червоний Хрест мовчать, не називають цей злочин військовим злочином і жорстоким терактом. Треба розповідати усьому світу про масову страту “азовців” в Оленівці. Пам’ятаймо: сильні, мужні, мотивовані, незламні, нескорені воїни віддали найцінніше — своє життя - за нас, за Україну".

Під час акції зачитали позивні усіх загиблих в Оленівці. І після кожного на площі звучало: “В строю!”. А Стелла Орел прочитала вірш, присвячений бійцям “Азову”.

До акції долучився боєць “Азову” Євген з позивним Вайчик, який був у ту страшну ніч разом з побратимами в колонії. Після полону військовий повернувся на службу. Зараз знаходиться у Запоріжжі на лікуванні, тому зміг взяти участь в акції пам’яті загиблих побратимів.

“Ворог не зміг знищити “Азов” у Маріуполі, не зміг знищити “Азов” на “Азовсталі”. Він поступив підло, зібравши під 200 бійців в один барак, який для нас назавжди буде “бараком 200”. Там загинули мої побратими. Деякі — з моєї батареї.

Сьогодні на акції присутні родичі “Шуберта” - людини, яка була зі мною на одній позиції, тримала оборону на “Азовсталі”. Яка без вагань пішла зі мною заступати на позиції, коли суміжні підрозділи вирішили відступити.

Про кожного, хто загинув в “бараці 200”,  можна багато розказувати. Кожен зробив вагомий внесок в захист Батьківщини, свого міста і країни.

Зібравшись після всього в бараку і дізнавшись позивні хлопців, які загинули, ми  сказали: “Пам’ятаємо кожного, хто загинув. Пам’ятаємо кожного, кого стратила російська федерація у  полоні і продовжує на даний час катувати. За кожного з них прийде помста. За кожного ворогу відповімо!”

Тому що українська нація не забуває своїх ворогів і пам’ятає, хто вчинив по відношенню до нас несправедливо".

До полку “Азов” Вайчик долучився у 2016 році. На той час усі його найближчі друзі вже воювали в АТО, тому і він не зміг всидіти вдома. До цього навчався, працював на “Дніпроспецсталі”, був активним учасником ультрас-руху “Металурга”. А в 19 років став бійцем “Азову”.

Після проходження курсу молодого бійця хлопець потрапив до мінометної батареї другого батальйону – у складі цього ж підрозділу зустрів і повномасштабне вторгнення росіян.

На початку великої війни "Вайчик"  став на захист Маріуполя. Оборонцям доводилося боротися з переважаючими силами ворога. Запоріжець разом з побратимами воював як піхотинець. Рятуючи товариша, отримав поранення.

"Тоді поранення отримав мій побратим з позивним "Кот". Коли ми його евакуювали, по нам теж прилетіло: артилерія, ВОГи скидувались. Так я й отримав малі осколкові поранення", - розповів військовий.

У травні 2022-го перебував на “Азовсталі”. “Разом з усіма виходив за наказом вищого керівництва по збереженню життя та здоров’я військовослужбовців у “почесний полон”, будемо так казати.

Після теракту до 26 вересня 2022-го знаходився в Оленівці. У цей день 300 “азовців” КАМАЗами перевезли в Таганрозьке СІЗО №2. Звідти і поїхав на обмін, який відбувся 31 грудня 2022 року. Із слідчого ізолятора нас було 11, серед яких 5 дівчат, деякі  - поважного віку, за 60 років. На літаку ІЛ-76 з Бєлгорода, на кордон з Сумською областю — і в Україну.

Зараз бійці “Азову” знаходяться “по всей необъятной», тому не можна сказати, що їх тримають в одному місці”, - зазначив боєць “Азову”.

Лікування після поранення та реабілітація розпочалися лише після його повернення в Україну. Євгену зробили необхідні операції, процес відновлення ще триває.

"Вайчик", звісно, очікує на 700 азовців, які досі перебувають у полоні, та вірить у звільнення кожного з них.

На жаль, акція біля Фонтану Життя була небагаточисельна. Подумалося: от якби хоча б половина картонкового майдану, який два дні поспіль стояв за незалежність НАБУ і САП, доєдналася до акції вшанування  бійців "Азову", ото була б сила!

Герої заслужили, щоб акції на їхню честь у Запоріжжі були масовими, адже першочергово завдяки їх мужності і  стійкості у Маріуполі  наше місто продовжує залишатися вільним і українським!

Спогади ще одного бійця полку "Азов",  на псевдо Терегеря, можна прочитати за посиланням