Чотири роки тому за трагічних обставин потрапив до списку зниклих безвісти наш земляк, військовослужбовець ЗСУ Антон Юрійович Кащенко.
Про нього мені розповіла його сестра Світлана Петренко.
Антон народився в Оріхові 26 лютого 1997 року. Вчився у гімназії "Сузір'я". З дитячих літ мріяв стати військовим, тож у 2010-му вступив до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна.
2014-2018 рр. - навчання в Українському держуніверситет ім. М. Драгоманова за спеціальністю "Соціологія".
До повномасштабного вторгнення Росії на територію нашої країни працював соціологом у центральному офісі Київстар.
Війну зустрів за кордоном, але повернувся в Україну. І початку березня 2022-го добровільно мобілізувався до ЗСУ. Проходив службу у дивізіоні САУ 66 ОМБр. А потім його направили до навчального центру "Десна".
Світлана згадує:
- 17 травня 2022-го завжди буде тихим та мовчазним, бо
це був день палаючої казарми з усім особовим складом, де загинуло дуже багато людей.
Ворожа ракета поцілила у навчальний центр. А вранці нам повідомили, що Антон зник безвісти... Повірити в це і змиритися неможливо. Знаєте, яким він був? Сповнений рішучості, мудрий, щирий, товариський, любив життя, книги, спорт.
Знявся у ролі молодого художника в короткометражному фільмі "Караваджо". Здійснив мрію - стрибок з парашутом.
Захоплювався історією, тому часто брав участь у конкурсах і дискусійних клубах.
У мирний час активно займався спортом - бігом і боксом. Подолав напівмарафон і мріяв про марафон та акредитацію на суддівство в боксі.
Захоплювався рибалкою, кожні вихідні з вудкою вирушав до річки.
Він - класний, надійний друг по життю. Романтичний і ніжний, писав вірші і пісні, виконував їх, граючи на гітарі.
У квітні 2022-го Антон одружився з коханою Оксаною. А далі - невідомість...
Він був гордістю для свого батька Юрія Володимировича, люблячим і турботливим сином, чоловіком, дядьком (його обожнювали дві племінниці) і найкращим у світі братом. Для нас, його рідних, зрозуміло, що він загинув, а сприйняти ніколи не зможемо. Безвісти зниклий не значить забутий...
Вдячні волонтеру Дмитру Гончару, який виходить з прапором нашого Антона на акції на підтримку загиблих та безвісти зниклих військових.
Тамара Курочкіна
Фото з особистого архіву родини Антона Кащенко
