У Запоріжжі і в новому році родини військовополонених продовжать щотижня збиратися на традиційні акції, суть яких — нагадати суспільству про свій невимовний біль.

А ще — вимагати повернення героїв додому. Для захисників Маріуполя це вже треті Різдво і Новий рік за колючим дротом, для військових, які потрапили в полон на Курщині, - перші.

Військова волонтерка Стелла Орел почала організовувати щотижневі акції наприкінці травня минулого року. І з того часу родини військовополонених щотижня виходили на площі Фестивальну, Поляка, Митців.

З банерами, портретами і плакатами мами, дружини, батьки, брати, друзі, побратими шикувалися поруч з центральним проспектом і скандували “Ми не чекаємо свят, ми чекаємо їх додому”, “Перші на захист, останні на обмін”, “Поверніть героїв додому”, “Ми кричимо, але нас не чують”, “Не мовчи — полон вбиває”, “Гине цвіт нації”, “Ганьба Червоному Хресту”, “Росія кат, весь світ мовчить!” та інші.

Водії на знак солідарності з вимогами учасників акції натискали на клаксони автівок.

Останні кілька акцій рідні героїв збираються на площі Митців. Тут вони встановлюють ялинку з унікальними кульками, на спеціальній світлині розміщують фотографії своїх рідних, які знаходяться у тюрмах та СІЗО в росії або на тимчасово окупованій території України.

А поруч ставлять стіл з пустими стільцями, на спинках яких кладуть вишиванки і однострій. І папірці з надписами “вона в полоні”, “він пропав безвісти”, “він загинув”

«Сьогодні ми зібралися, щоб нагадати суспільству і нашій владі за полонених Маріупольского гарнізону та безвісти зниклих захисників України.

Замість 3-4 місяців «почесного полону», наші герої знаходяться вже третій рік у російських катівнях. Нас просили про тишу, але не про забуття. Ми не маємо права мовчати, коли наших героїв катують і вбивають у полоні.

Вони виконали свій обовʼязок, зараз наш обовʼязок - боротися за їхню волю! Ми живемо завдяки їм, багато з них віддали саме цінне - життя заради нас, щоб ми були живі! Наша боротьба триває, поки всі не повернуться додому!», - зазначила Стелла Орел.

А вони повертаються ой як повільно! Хоча цифра кількості наших військовополонених не оприлюднюється, ми ж прекрасно розуміємо, що у застінках ворога їх тисячі і тисячі. А за один обмін у кращому випадку додому повертають понад сотню. І це вже вважається великим обміном. Скільки ж нам ще чекати наших героїв...

Офіційно

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради з прав людини:

«На території Республіки Білорусь мав спілкування з російською уповноваженою з прав людини Тетяною Москальковою. Разом ми поговорили із військовополоненими з обох сторін, яких вчора вдалося повернути у межах обміну.

Важливо було почути про умови утримання, наявність чи відсутність медичної допомоги, а також відвідання місць утримань представниками МКЧХ.

Окрім того, при взаємодії вкотре торкнулися питань взаємних відвідувань військовополонених з обох сторін для покращення умов утримання та створення Росією змішаних медичних комісій для репатріації важкопоранених та важкохворих.

Також підняли теми повернення цивільних, воззʼєднання родин та подальшу реалізацію інших гуманітарних ініціатив.

Для України важливо, щоб Женевські конвенції були у пріоритеті і права людини були дотримані. Тому наголошую на цьому під час кожної зустрічі! Працюємо далі для повернення всіх українців додому!"

Цифра

  • Загально від початку повномасштабного вторгнення додому повернулося 3956 українців.

Фото з фейсбук-сторінки Стелли Орел.