У рамках великого обміну «1000 на 1000», який тривав три дні, з ворожого полону вдалось повернути 51 захисника з Запорізької області
«Очі наших хлопців про багато що говорять…на жаль. Попереду в кожного з них непростий шлях відновлення та реабілітації. І наша головна задача - бути поруч та допомогти», = зазначив голова Запорізької ОДА Іван Федоров.
Тим часом у Запоріжжі пройшла традиційна акція-нагадування, яку вже понад рік шотижня організовують військова волонтерка Стелла Орел і родини військовополонених.
Цього разу учасники акції вивісили на маскувальну сітку світлини своїх чоловіків, синів, братів, побратимів, які тривалий час знаходяться у ворожому полоні. А також принесли берці, які символізували жахи полону.
Учасники акції вишикувалися у районі площі Митців, вони тримали у руках банери з назвами частин та портретами своїх близьких, плакати з написами «Полон вбиває», «Поверніть сина з полону», «Не мовчи – полон вбиває», «Free Azov» тощо.
І скандували: «Чекаємо кожного. Обов“язково дочекаємося”, “Перші на захист, останні на обмін”, “Поверніть героїв додому”, “Ми кричимо, але нас не чують”, “Не мовчи — полон вбиває”, “Гине цвіт нації”, “росія кат, весь світ мовчить!”.
На підтримку їх вимог звільнити захисників України водії щосили натискали на клаксони. Це було так щемливо!
Зазвичай на акції приходять переважно рідні захисників Маріуполя — військовослужбовців частин Нацгвардії 3033 і 3029, Запорізького зонального відділу ВСП і частини “Сармат”, 36 бригади морської піхоти, 55 артбригади, бригади “Азов”, загонів Держприкордонслужби та інших підрозділів.
Оборонці Маріуполя за наказом командування у середині травня 2022 року виходили у полон з комбінату «Азовсталь». Між 16 і 20 травня 2022 року, за наказом командування понад 1400 оборонців Маріуполя залишили “Азовсталь” і вийшли в “почесний полон”, який, за запевненнями представників влади, мав тривати 3-4 місяці, а розтягнувся на довгих 3 роки. І поки що важко сказати, коли усі наші герої обіймуть своїх рідних.
«Хочу привітати родини, які дочекалися своїх рідних з полону. Ми були всі на нервах від очікувань, плакали разом, всі чекали дзвінків в надії, що рідні будуть на обміні полонених! Поки був обмін, ми зібралися на акцію та фотовиставку, щоб нагадати нашому суспільству, владі та всьому світу за полонених Маріупольского гарнізону, які вже четвертий рік знаходяться у ворожому полоні, та безвісти зниклих!
Тривалі тюремні терміни, катування, психологічний тиск, відсутність нормального харчування та медичного забезпечення - щоденна реальність наших полонених. Кожен день там - це боротьба за власне життя, гідність та надію на визволення. Чекаємо наших героїв додому,боремося за їхню свободу, вони не забуті, наша боротьба триває далі, - зазначила Стелла Орел.
Сьогодні під час обміну повернулися 70 оборонців Маріуполя. Ми раді за усіх захисників, для яких скінчилися жахіття полону. Але, на жаль, під час цього масштабного обміну, проведеного з росіянами по формулі 1000х1000, не було жодного бійця “Азову”. А їх у полоні близько 900!
Такої несправедливості не стерпів комагндир першого корпусу «Азов» НГУ Герой України Денис Прокопенко, який написав гнівний коментар на своїй фейсбук-сторінці.
«Жодного азовця. Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного азовця. Зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців. Це виглядає як знущання.
Над тими, хто четвертий рік знаходиться під нелюдським тиском у російському полоні, в найгірших умовах. Над їхніми рідними, близькими і побратимами. Над тими, кому давали гарантії, та хто має абсолютне право бути в пріоритеті на обміни, тому що вони вийшли в полон не за власним бажанням, а за наказом вищого командування.
Лише кілька днів тому Україна згадувала третю річницю виходу Маріупольського гарнізону з «Азовсталі», сподіваючись на те, що серед анонсованого обміну 1000 на 1000 будуть і бійці 12-ої бригади «Азов». Сподівання не справдились.
Я ніколи не повірю в маячню про те, що єдина причина відсутності азовців у більшості обмінів — це небажання росіян віддавати їх. Якби це було так, ані я, ані інші бійці «Азову» не повернулися б з полону. Причина в іншому. Якщо напрацьований механізм перестає працювати, щораз очікувати іншого результату — безумство.
Необхідно змінювати тактику. Росіяни відмовляються обмінювати азовців на своїх звичайних солдат? Знаходимо варіанти запропонувати їм когось, хто важить для них більше, ніж омський контрактник.
Україна забита російською агентурою під саму зав'язку — про це прекрасно знають всі спеціальні служби, яким просто потрібно дати команду. Думаю, попи з московського патріархату, які відкрито працюють на російські спецслужби, мають зацікавити росіян більше, ніж солдати, котрими РФ засипає землі України.
Разом з тим не зайвим було б спробувати пропрацювати питання участі України в процесах обмінів між західними союзниками та росіянами. Україна має унікальний досвід, має знання та дорогоцінну для всього західного світу інформацію. І це теж може бути нашим обмінним фондом.
Варіанти є, нам необхідно лише адаптуватись та почати шукати нові шляхи і конфігурації. Тому що жодного азовця серед 1000 обміняних — це ганьба для всієї нашої держави. Я не вірю, що влада зацікавлена в поверненні азовців, якщо обмінами четвертий рік неефективно займаються одні і ті самі люди», - написав легендарний командир «Азову».
Не став мовчати і боєць «Азову» запоріжець Геннадій Харченко, який виходив у полон із «Азовсталі», був засуджений на 25 років, але його вдалося повернути в Україну під час одного з обмінів. Геннадій відвідує акції, які проводять родини військовополонених і 24 травня він був серед учасників.
«Кожен обмін полоненими я з надією та сподіваннями вдивляюсь в фотографії, аби відшукати знайомі обличчя тих, хто дійсно проявив себе справжнім героєм під час боїв за Маріуполь. Хто гідно поводив себе у полоні; хто потребує негайної медичної операції, тих, хто готовий повернутися і мужньо далі битися за Перемогу.
Проте, кожен раз замість моїх побратимів я знаходжу серед обміняних обличчя зрадників та дезертирів. Представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов у коментарях каже, що спецслужби "бачать і відслідковують цю історію". Ага, мабуть саме тому зрадники зʼявляються загорнуті у державні прапори, в обіймах представників ГУРу на сайті Президента у радісних постах про чергові здобутки наших переговорників.
Насправді ситуація виглядає наступним чином. Обміни полоненими давно стали лише приводом для піару влади, отримання чергових звань, премій, нагород, підвищень представників ГУРу, задіяних у переговорному процесі
Розмови, що «йде безперервна боротьба за кожного героя, що відслідковується кожен» є пафосною брехнею. Зазвичай, наша сторона забирає лише тих, кого віддає росія. Напередодні свят, днів народжень Президента, або очільників ГУРу. Що є абсолютно неприйнятним і неприпустимим.
Я абсолютно щиро радий за кожного повернутого з полону, за їх рідних, близьких. Я не прагну доводити, що азовці краще за інших справжніх героїв. Проте, ми здавалися у полон під певні обіцянки з боку генералів ГУРу.
Дослівно особисто мені було сказано одним з них, після того як я здав стрілецьку зброю виходячи з «Азовсталі» у полон: «Дякую за службу. Ми вас проводжаємо, і ми вас будемо зустрічати через три, максимум чотири місяці. І то, це стосується офіцерів. Солдатів та сержантів ми обміняємо значно скоріше. Ми відправимо до дому ваші особисті речі, у полоні будемо підтримувати з вами звʼязок, до вас буде доступ «Червоного Хреста», ви будете на умовах «почесного полону».
Я добре запамʼятав того генерала, і, гадаю, у нього стане мужності визнати, що такі обіцянки були. Як і той факт, що жодна з них не була виконана. Натомість, офіцери ГУРу пояснювали мені після звільнення що для них немає ніякої різниці кого саме вони міняють, для них це все громадяни України.
Безперечно, всі полонені громадяни України і мають бути повернуті. Проте, мають бути виконані попередні обіцянки.
Полонені азовці - це не тема для пафосного пустопорожнього піару на тлі обміняних зрадників. Для мене це неоднакові громадяни України. І тому весь процес обміну має бути визнаним незадовільним.
Має бути проведене розслідування щодо організації цього процесу. Очільники ГУРу, або державні діячі, які не спромоглися виконати своїх зобовʼязань, і для кого немає різниці між героями та зрадниками, мають, принаймні, вибачитися і бути звільненими.
Так само, не витримує жодної критики робота з батьками та рідними полонених. Крім формальних відписок та незрозумілих обіцянок ніякого інформаційного супроводу та підтримки. Натомість лише прохання не розголошувати інформацію, бо це, мовляв, «шкодить процесу обміну».
Процесу обміну шкодять, насправді, абсолютно інші речі - некомпетентність, нерозбірливість, байдужість та намагання піаритись та вислужуватись.
В жодному разі не хочу сказати що всі, хто співпрацював з адміністрацією колоній є зрадником. Серед завгоспів (старших бараків), днювальних, баландерів, «виводящіх» були справжні сміливці, які робили все, аби допомогти хлопцям, передавали курево, новини, зайвий шматок хліба.
Тому має бути насправді ретельний індивідуальний підхід до списків на обмін, як і чіткі зрозумілі чинники, за якими полонені потрапляють на обмін», - написав Геннадій Харченко.
Жорстко відреагувала і ГО "Асоціація родин захисників "Азовсталі".
Фото з фейсбук-сторінки Стелли Орел