Випускний вечір КЗ “Опорний заклад загальної середньої освіти “Сузір’я” Оріхівської міської ради зібрав у Незламному хабі «Титан» випускників, їхніх батьків, вчителів та гостей. Вже четверте свято прощання зі школою оріхів’яни проводять не в рідному місті, а у Запоріжжі, де гімназія відновила…
Випускний для 11-класників Оріхівського навчально-виховного комплексу №2 імені академіка В.А.Лазаряна пройшов у незламному хабі «Орбіта». Про цю яскраву подію повідомили на фейсбук-сторінці учбового закладу. «Пролунав останній шкільний акорд, у серцях - мелодія дитинства, дружби та рідної школи… Випускний вечір в…
Дві людини загинули, 22 людини отримали поранення внаслідок ворожих атак по Запоріжжю, Запорізькому і Пологівському районах У Запоріжжі 24 червня внаслідок удару керованою авіабомбою по центральному пляжу поранено шістьох людей: трьох неповнолітніх дівчат, двох чоловіків та жінку. Ще двоє чоловіків постраждали в обласному центрі внаслідок а…
вологість:
тиск:
вітер:
Їх родина евакуювалася до Запоріжжя ще у 2022 році. І, попри те що вже двічі, опинялася в епіцентрі ворожих обстрілів, наразі продовжує перебувати у прифронтовому обласному центрі. Віталій, у минулому військовослужбовець, нещодавно звільнився після отриманих травм. Дар’я працює на хлібозаводі та доглядає двох діток: Єву та Миколку. Усі вони до цих пір оговтуються…
Учасником російсько-української війни він став у жовтні 2014 року, ставши на захист України в числі добровольців «Правого сектора». Олександр Богданович Юричко вже мав тоді неабиякий життєвий досвід: школа, строкова армійська служба (звільнився в запас у званні старшого сержанта), заняття спортом (він – кандидат у майстри спорту з кікбоксингу), робота…
Після виснажливого бою Олексій присів у окопі, потягнувся до пляшки з водою, дуже пити хотілося. Один з побратимів простягнув йому шматок хліба і відкриту банку тушонки: - Підкріпися, поки затишшя. Бо скоро знову тварюки полізуть на нас. Олексій кивнув, мовчки жував запропоновану їжу, а думками полинув у минуле. Згадалося, як вони з братом, набігавшись з м’ячем…
З Лідією Борисівною Карнаушенко ми познайомилися кілька років тому. Потім спілкувалися, зустрічаючись у колі спільних друзів. Вона – моя ровесниця, людина комунікабельна і щира, тому завжди знаходимо теми для обговорення. Мене зацікавила її доля, і про життя цієї жінки з сильним характером і щедрою душею хочу розповісти читачам. Її рідна Новопавлівка на Оріхівщині…
До Ганжіїв приїхали діти — невістка Лариса з онучатами Ксенею і Данилком. Семен і Галина не бачили малих давненько, вони відпустку зазвичай на морі проводили, хлопчику вже дев’ять, а малій невдовзі буде п’ять. Хтозна, скільки б іще не побачились, та Дмитро, відправляючись на війну, посадив сім’ю на поїзд, зателефонувавши батькам, щоб зустрічали.…
Війна змінює дитинство назавжди. Хтось мріє про новий телефон, а хтось – про повернення брата з війни. Це історії маленьких українців, які навчилися жити у підвалах, боятися виходити на вулицю і спати з увімкненим світлом… Але навіть у найтемніші часи вони мріють про мирне завтра. Дякуємо за сприяння у підготовці сюжету психологині…
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
