Керівництво Малотокмачанської військової адміністрації попереджає про можливі випадки шахрайства. “Наразі невідомі особи пропонують мешканцям за гроші надати фото та відеофіксацію стану будинків, зокрема інформацію про пошкодження або руйнування. Будьте обережні та не передавайте кошти шахраям! Інформацію про стан пошкодження або руйну…
Є люди, яких пам’ятають не лише рідні. Їх знає місто — за багаторічною працею, добрими справами, готовністю вислухати, порадити, допомогти. Такою для багатьох оріхівців була Лідія Іванівна Штанько — багаторічна очільниця Бюро технічної інвентаризації «Імпульс». А для своєї великої родини вона передусім була найдорожчо…
В рамках національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» 28 діток з Преображенської громади Пологівського району мали змогу відвідати місто Бар, яке розташоване у мальовничому куточку Вінницької області. Подробиці поїздки розкрили на фейсбук-сторінці Преображенської громади. «Тут поєднуються свіже повітря, мальо…
вологість:
тиск:
вітер:
Їх родина евакуювалася до Запоріжжя ще у 2022 році. І, попри те що вже двічі, опинялася в епіцентрі ворожих обстрілів, наразі продовжує перебувати у прифронтовому обласному центрі. Віталій, у минулому військовослужбовець, нещодавно звільнився після отриманих травм. Дар’я працює на хлібозаводі та доглядає двох діток: Єву та Миколку. Усі вони до цих пір оговтуються…
Учасником російсько-української війни він став у жовтні 2014 року, ставши на захист України в числі добровольців «Правого сектора». Олександр Богданович Юричко вже мав тоді неабиякий життєвий досвід: школа, строкова армійська служба (звільнився в запас у званні старшого сержанта), заняття спортом (він – кандидат у майстри спорту з кікбоксингу), робота…
Після виснажливого бою Олексій присів у окопі, потягнувся до пляшки з водою, дуже пити хотілося. Один з побратимів простягнув йому шматок хліба і відкриту банку тушонки: - Підкріпися, поки затишшя. Бо скоро знову тварюки полізуть на нас. Олексій кивнув, мовчки жував запропоновану їжу, а думками полинув у минуле. Згадалося, як вони з братом, набігавшись з м’ячем…
З Лідією Борисівною Карнаушенко ми познайомилися кілька років тому. Потім спілкувалися, зустрічаючись у колі спільних друзів. Вона – моя ровесниця, людина комунікабельна і щира, тому завжди знаходимо теми для обговорення. Мене зацікавила її доля, і про життя цієї жінки з сильним характером і щедрою душею хочу розповісти читачам. Її рідна Новопавлівка на Оріхівщині…
До Ганжіїв приїхали діти — невістка Лариса з онучатами Ксенею і Данилком. Семен і Галина не бачили малих давненько, вони відпустку зазвичай на морі проводили, хлопчику вже дев’ять, а малій невдовзі буде п’ять. Хтозна, скільки б іще не побачились, та Дмитро, відправляючись на війну, посадив сім’ю на поїзд, зателефонувавши батькам, щоб зустрічали.…
Війна змінює дитинство назавжди. Хтось мріє про новий телефон, а хтось – про повернення брата з війни. Це історії маленьких українців, які навчилися жити у підвалах, боятися виходити на вулицю і спати з увімкненим світлом… Але навіть у найтемніші часи вони мріють про мирне завтра. Дякуємо за сприяння у підготовці сюжету психологині…
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
