Одна людина загинула, 21 - поранена внаслідок ворожої атаки по Запоріжжю, Запорізькому та Пологівському районах 15 травня. Учора вранці росіяни атакували шахедами об’єкт інфраструктури в Запорізькому районі. Унаслідок удару поранень зазнали дві жінки віком 42 та 89 років, а також четверо чоловіків віком від 47 до 57 років. Згодо…
Росіяни атакували село Пологівського району fpv-дроном. Як повідомляє Запорізька ОДА, росіяни fpv-дроном ударили неподалік подвір'я приватного будинка у Преображенці. Поранень дістав70-річний місцевий мешканець. Йому надана уся необхідна допомога. Сьогодні також окупанти двічі завдавали удари по обласному центру. Пошкоджень зазнали промис…
6 травня внаслідок ворожого удару була пошкоджена стела на в’їзді до колишнього Оріхівського району — символ незламності Запорізького краю. Військовослужбовці створили тут «Пантеон Захисників Запоріжжя» — біля стели вони розмістили понад сто прапорів підрозділів, які стримують ворога на цьому напрямку. Ок…
вологість:
тиск:
вітер:
Їх родина евакуювалася до Запоріжжя ще у 2022 році. І, попри те що вже двічі, опинялася в епіцентрі ворожих обстрілів, наразі продовжує перебувати у прифронтовому обласному центрі. Віталій, у минулому військовослужбовець, нещодавно звільнився після отриманих травм. Дар’я працює на хлібозаводі та доглядає двох діток: Єву та Миколку. Усі вони до цих пір оговтуються…
Учасником російсько-української війни він став у жовтні 2014 року, ставши на захист України в числі добровольців «Правого сектора». Олександр Богданович Юричко вже мав тоді неабиякий життєвий досвід: школа, строкова армійська служба (звільнився в запас у званні старшого сержанта), заняття спортом (він – кандидат у майстри спорту з кікбоксингу), робота…
Після виснажливого бою Олексій присів у окопі, потягнувся до пляшки з водою, дуже пити хотілося. Один з побратимів простягнув йому шматок хліба і відкриту банку тушонки: - Підкріпися, поки затишшя. Бо скоро знову тварюки полізуть на нас. Олексій кивнув, мовчки жував запропоновану їжу, а думками полинув у минуле. Згадалося, як вони з братом, набігавшись з м’ячем…
З Лідією Борисівною Карнаушенко ми познайомилися кілька років тому. Потім спілкувалися, зустрічаючись у колі спільних друзів. Вона – моя ровесниця, людина комунікабельна і щира, тому завжди знаходимо теми для обговорення. Мене зацікавила її доля, і про життя цієї жінки з сильним характером і щедрою душею хочу розповісти читачам. Її рідна Новопавлівка на Оріхівщині…
До Ганжіїв приїхали діти — невістка Лариса з онучатами Ксенею і Данилком. Семен і Галина не бачили малих давненько, вони відпустку зазвичай на морі проводили, хлопчику вже дев’ять, а малій невдовзі буде п’ять. Хтозна, скільки б іще не побачились, та Дмитро, відправляючись на війну, посадив сім’ю на поїзд, зателефонувавши батькам, щоб зустрічали.…
Війна змінює дитинство назавжди. Хтось мріє про новий телефон, а хтось – про повернення брата з війни. Це історії маленьких українців, які навчилися жити у підвалах, боятися виходити на вулицю і спати з увімкненим світлом… Але навіть у найтемніші часи вони мріють про мирне завтра. Дякуємо за сприяння у підготовці сюжету психологині…
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
